Суть справи така. У ряд. 23.2 декларації за лютий 2015 року підприємство задекларувало суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок у банку. При цьому:
1) у додатковому полі ряд. 22.1 ПДВ-декларації підприємство не відобразило суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ПКУ на момент подання податкової декларації (тобто суму реєстраційного ліміту).
На думку податківців, платник, який вчинив такий «проступок», не має права на бюджетне відшкодування (далі — БВ) і повинен перенести всю суму від’ємного ПДВ із ряд. 22 до ряд. 22.1 і ряд. 24 декларації та зарахувати її до складу податкового кредиту наступного звітного періоду;
2) у додатку Д3 до ПДВ-декларації (Розрахунку суми бюджетного відшкодування) підприємство не заповнило рядки 1.1 і 2. Нагадаємо, що в них зазначають відповідно суму залишку від’ємного значення попередніх і поточного звітних (податкових) періодів, сформовану за рахунок придбання/спорудження основних фондів, і обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців.
Виходячи з цього, фіскали вирішили, що платник завищив суму БВ, і застосували до нього 50 % штраф згідно з п. 123.1 ПКУ.
Та ба. Суд став на сторону платника, а аргументи податківців визнав необґрунтованими. Як зазначили служителі Феміди, для того, щоб отримати право на БВ, потрібно виконати дві умови:
1) «відшкодовуваний» ПДВ має бути сплачений постачальникам товарів/послуг або до бюджету в попередніх або звітному періодах;
2) на момент подання декларації сума ліміту для реєстрації ПН/РК, розрахована згідно з п. 2001.3 ПКУ, має перевищувати суму заявленого БВ.
Саме такі вимоги висуває п.п. «б» п. 200.4 ПКУ. І обидві вони підприємством дотримані.
Щодо некоректного заповнення ПДВ-декларації суд зазначив таке:
• для отримання БВ головною є сплата податку до бюджету і наявність достатньої суми реєстраційного ліміту. Оскільки ці умови платник виконав, він має право на БВ. А що стосується незаповнення службового поля ряд. 22.1 ПДВ-декларації, то жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що цей факт призводить до втрати платником права декларувати БВ;
• ряд. 22.1 ПДВ-декларації заповнюється тільки в тому випадку, якщо від’ємне значення перевищує суму ліміту для реєстрації ПН/РК, розраховану згідно з п. 2001.3 ПКУ ( п.п. 4 п. 5 розд. V Порядку № 966*). У платника ж зворотна ситуація: сума ліміту більше від’ємного значення. Отже, платник правомірно не заповнив рядки 22.1 і 24 декларації;
• показники ряд. 1.1 і ряд. 2 додатка Д3 до декларації не впливають на порядок визначення суми, що підлягає відшкодуванню.
Крім того, «бюджетно-відшкодувальні» обмеження з п. 200.5 ПКУ не стосуються господарських операцій, здійснених підприємством у лютому 2015 року, оскільки пов’язані з нарахуванням податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.
Претензії до податківців виникли і в частині застосування 50 % штрафу від суми БВ. Контролери не надали жодного доказу (зокрема, погодженого податкового повідомлення-рішення), щоб підтвердити факт повторного протягом 1095 днів зменшення суми БВ. А за первинне порушення штраф удвічі менший — 25 % від суми завищеного БВ.
У будь-якому разі, незважаючи на окремі погрішності в заповненні ПДВ-декларації, підприємство відстояло своє право на БВ та уникнуло штрафних санкцій. Порадіємо за нього. А всім платникам ПДВ порекомендуємо уважно ставитися до заповнення звітності. Адже ціна питання може виявитися дуже високою.
