Перш ніж перейти безпосередньо до вивчення постанови № 413*, давайте з вами пригадаємо, з чого все починалося.
Як це було?
А було це так: з 1 січня 2015 року запрацювала нова вимога, прописана законодавцями в ч. 3 ст. 24 КЗпП. Озвучимо її: роботодавець, у тому числі і приватний підприємець, має право допустити працівника до роботи тільки після того, як виконає дві умови.
Перша — з працівником буде укладено трудовий договір, оформлений наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Урахуйте: на думку Мінсоцполітики, оформляти наказом (розпорядженням) укладення трудового договору зобов’язані в тому числі й фізособи-підприємці (див. лист Мінсоцполітики від 30.03.15 р. № 191/06/187-15). Зауважте, що трудовий договір у письмовій формі укладають в обов’язковому порядку тільки в окремих випадках, перерахованих у ч. 1 ст. 24 КЗпП. В інших випадках письмова форма трудового договору — справа добровільна. Тобто достатньо оформлення наказу (розпорядження) про прийняття на роботу.
Друга умова — роботодавець повідомить податковий орган про прийняття працівника на роботу в порядку, передбаченому Кабміном.
Але виникла проблема: вимога була, а порядку КМУ не було. Податківці запропонували до появи порядку вважати повідомленням відображення дати прийняття на роботу у графі 11 таблиці 5 Звіту з ЄСВ (мається на увазі Звіт за формою № Д4).
Що тепер?
Кабмін постановою № 413 затвердив форму повідомлення податківців про прийняття працівника на роботу. Сам порядок як окремий документ так і не з’явився — скупі рекомендації про те, як у таких випадках роботодавцям повідомляти ДФСУ, містяться безпосередньо в тексті цієї постанови.
Набути чинності «по-людськи» постанові № 413 не судилося. За загальним правилом постанови Уряду набувають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування (див. ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.14 р. № 794-VII). 27 червня 2015 року текст постанови № 413 було опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» № 115, але тільки частково, без додатка до нього, в якому наведено форму Повідомлення про прийняття працівника на роботу (далі — Повідомлення).
Повністю ж (тобто разом з додатком) постанова № 413 була опублікована тільки 3 липня 2015 року в бюлетені «Офіційний вісник України» № 50.
Так з якої ж дати вважати її такою, що набула чинності? З 27 червня чи з 3 липня 2015 року?
На офіційному сайті ДФСУ у розділі «Нормативні та інформаційні документи» ЗІР значиться, що з 3 липня. А ось Мінсоцполітики поки що офіційної думки з цього питання не сформувало. На наш погляд, також є всі підстави вважати датою набуття чинності постановою № 413 3 липня 2015 року, тобто день, коли її було опубліковано повністю. Вважаємо, що роботодавці мають шанси протистояти штрафам за ненадсилання повідомлень до 3 липня 2015 року. Про розмір таких штрафів — дещо пізніше.
З дати набуття чинності постановою № 413 всі роботодавці, перш ніж допустити працівника до роботи, зобов’язані виконати вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП, у тому числі й у частині подання Повідомлення до органів ДФС за місцем свого обліку як платника ЄСВ.
Форма Повідомлення дуже нагадує таблицю 5 Звіту з ЄСВ. Отже, труднощів з його заповненням виникнути не повинно.
У який спосіб подавати Повідомлення? На вибір роботодавця:
• засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб;
• на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
• на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж з п’ятьма особами.
За скільки днів подавати? Бажано хоча б за 1 день до початку роботи. Чи можна подати таке Повідомлення день у день? Вважаємо, що можна, тільки якщо працівник буде допущений до роботи після подання такого Повідомлення і це буде підтверджено документально (наприклад, квитанція про отримання податківцями Повідомлення прийшла о 9:00, а працівник згідно з графіком роботи був допущений до роботи о 17:00).
Якщо точного часу подання Повідомлення немає, а є тільки дата (наприклад, у випадку подання його в паперовому вигляді через канцелярію ДПІ), то вважаємо за необхідне виходити з презумпції правоти роботодавця. Обов’язок доведення іншого лежить на контролерах.
А якщо взяти і не подати? У цьому випадку роботодавцю «світить» штраф у розмірі 1 мінзарплати ( абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП), а його посадовим особам — адмінштраф у розмірі від 510 до 1700 грн. ( ч. 1 ст. 41 КпАП).
Приклад. Приватне підприємство «Калина» (код ЄДРПОУ — 14072525) приймає Косарчука Олега Петровича (реєстраційний номер — 3017181920) на постійну роботу з 22.07.15 р. (наказ від 15.07.15 р. № 45-ос) і Зайченко Ольгу Вікторівну (реєстраційний номер — 2923242526) на роботу за сумісництвом з 23.07.15 р. (наказ від 14.07.15 р. № 44-ос).
Підприємство заповнило Повідомлення та подало до податкового органу 16.07.15 р.
