Податківці помалу стають на шлях істинний. У листі, що коментується, вони зазначають: турагент — платник єдиного податку (ЄП) уключає до свого «єдиноподатного» доходу тільки суму агентської винагороди згідно з п. 292.4 ПКУ.
У той же час в консультації з підкатегорії 107.01 ЗІР ДФСУ фіскали зазначають (причому не вперше), що ФОП-турагент не є комерційним агентом, тобто не має повноважень укладати агентські договори відповідно до вимог ст. 295 ГКУ. Крім того, він не може при наданні посередницьких послуг туроператорам — неплатникам ЄП вибрати групу 2 ЄП.
Тут вони частково мають рацію. Але тільки в тому, що турагент не може обрати групу 2 ЄП для роботи з неплатниками ЄП. Адже «другогрупники» можуть надавати послуги, у тому числі побутові, платникам ЄП та/або населенню, виробляти та/або продавати товари, провадити діяльність у сфері ресторанного господарства.
А тому турагенти, які працюють з неплатниками ЄП, можуть працювати тільки у групі 3 ЄП. Але при цьому до «єдиноподатного» доходу турагенти включають суму своєї винагороди. Підтвердження тому можна знайти в журналі ДФСУ «Вісник. Право знати все про податки та збори», 2015, № 25, с. 15.
Отже, ППЄПи-турагенти мають повне право на визнання доходу за «агентськими» правилами. У разі турдіяльності це, як правило, різниця між сумою грошових коштів, що надійшли єдиноподатнику-турагенту від туриста, і сумою, яку турагент перераховує туроператору.
Крім того, в тому самому податковому журналі є ще одне цікаве зауваження: у разі якщо турагент наймає субагента для виконання своїх агентських функцій, то об’єктом оподаткування у турагента буде вся сума агентської винагороди, отриманої від туроператора. Ця сума не зменшується на суму винагороди, виплачену субагенту.
Для повноти картини додамо кілька слів про порядок, в якому відображається дохід. Уклавши агентський договір з туроператором, турагент-єдиноподатник виступає комерційним агентом туроператора, тобто здійснює посередництво шляхом укладення договорів на туристичне обслуговування від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок такого туроператора (ч. 1 ст. 295 ГКУ). За таку діяльність турагенту належить винагорода, яка і включається до бази обкладення ЄП. Причому
турагент-єдиноподатник має право обрати будь-який з варіантів отримання своєї винагороди, а саме:
1) винагорода утримується із сум, отриманих від туристів. Це найпоширеніший порядок розрахунків. Водночас сама можливість його реалізації викликає у єдиноподатників деякі побоювання, пов’язані із забороною на негрошову форму розрахунку ( п. 291.6 ПКУ). Вважаємо, такий порядок розрахунків є цілком припустимим, оскільки зазначеному «грошовому» правилу він не суперечить. Річ у тім, що турагент отримує плату за турпродукт у грошовій формі, після чого, утримавши відповідну суму винагороди (також у грошовій формі), перераховує залишок грошових коштів туроператору. Таким чином, фактично винагорода отримана турагентом у грошовій формі та має бути включена до бази обкладення ЄП у загальному порядку. У цьому випадку сума винагороди (без ПДВ) потрапить до «єдиноподатного» доходу у момент надходження оплати турпродукту від туриста;
2) винагорода виплачується окремим платежем. Будь-яких
особливостей в оподаткуванні цей порядок розрахунків не містить: оподатковуваною виступатиме сума винагороди турагента (без ПДВ). При цьому такий дохід формується лише за датою фактичного надходження винагороди від туроператора.
Корисно: про нові форми книг обліку доходів (і витрат), а також ЄП-декларації читайте на с. 38 і 39 номера.
