Податківці у листі, що коментується, зробили дайджест правил стягнення «роздрібного» акцизного податку (далі — АП) при реалізації нафтопродуктів.
1. Правила розрахунку АП. У цій частині податківці лише підтвердили раніше зроблені висновки. Так, вони вказали, що ставка АП при роздрібній реалізації всіх підакцизних товарів (у тому числі і нафтопродуктів) складає 5 %, а щоб розрахувати розмір «роздрібного» АП, варто знайти ці 5 % від бази оподаткування. При цьому базою оподаткування є вартість підакцизних товарів з ПДВ. Детально про розрахунок АП читайте у «БТ», 2015, № 4, с. 7; № 5, с. 26.
2. АП при продажу палива за допомогою старт-карток, талонів чи відомостей. Коли роздрібний торговець паливом отримує оплату за відпущений ним товар грошовими коштами, усі розуміють, що нараховувати «роздрібний» АП потрібно. А от коли мова йде про інші способи відвантаження палива, а саме з використанням старт-карток, талонів чи відомостей, то виникає запитання: чи слід у цьому випадку нараховувати АП?
Податківці слушно стверджують: так, потрібно. На це, зокрема, вказує визначення розрахункової операції, яке наведене в Законі про РРО: «розрахункова операція — це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг)…».
Таким чином, відпуск через мережу АЗС нафтопродуктів як при сплаті за них готівкою чи платіжною карткою, так і при пред’явленні старт-картки, талона чи відомості, вважається розрахунковою операцією. А тому продавці нафтопродуктів при відвантаженні (заливанні палива в бак автомобіля чи іншу тару) мають нарахувати АП саме в момент передачі палива покупцю. При цьому дата здійснення такої операції і буде датою виникнення податкових зобов’язань з «роздрібного» АП (п. 216.9 ПКУ).
3. Придбання палива на АЗС для госпдіяльності. Податківці чітко дали зрозуміти, що придбання палива суб’єктом господарювання на АЗС для своєї діяльності вони розглядають як особисте некомерційне використання палива. Річ у тім, що, на їх погляд, через мережу АЗС здійснюється виключно роздрібний продаж нафтопродуктів тільки кінцевим споживачам. Про це, на їх думку, свідчить п. 2 Правил № 1442* та ДСТУ 4303:2004.
* Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою КМУ від 20.12.97 р. № 1442.
Увага! У п. 2 Правил № 1442 говориться взагалі про споживачів, які можуть придбати паливо, у тому числі й для комерційних цілей (оптове придбання), а не лише про кінцевих споживачів. Однак це фіскалів не зупиняє. Вони навіть і на долю секунди не допускають, що паливо, придбане на АЗС, можна використовувати у комерційних цілях (госпдіяльності), тобто без сплати АП.
Ми дотримуємося іншої думки. Про наші аргументи з цього приводу читайте у «БТ», 2015, № 9, с. 30. Сміливцям, які не погоджуються з позицією фіскалів, доведеться готуватися до боротьби. І найімовірніше, у судовому порядку.
4. АП при продажу палива через посередника. За загальним правилом платником АП є роздрібний торговець, який здійснює реалізацію підакцизних товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання (п.п. 212.1.11 ПКУ).
При реалізації палива споживачам таким торговцем виступає саме суб’єкт господарювання, який з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам реалізує нафтопродукти незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій.
Тобто сплачувати «роздрібний» АП буде особа, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів роздрібному покупцеві.
ПКУ не пов’язує платника АП з власником підакцизних товарів. Тому податківці справедливо зауважили, що при комісійній торгівлі паливом платником АП буде комісіонер, тобто особа, яка від свого імені здійснює реалізацію підакцизних товарів через мережу АЗС.