Брати чуже — погано. Але якщо йдеться про оренду, то цілком нормально. У будь-якому разі орендоване майно доведеться повернути. І ось у цьому, здавалося б, простому питанні виникають проблеми.
А річ ось у чому: сторони в договорі оренди нерухомості зазначили, що після закінчення строку дії договору орендар зобов’язаний повернути майно в триденний строк. При цьому оформляється акт приймання-передачі. Але сторони вирішили обійтися «малою кров’ю» та оформили «церемонію» повернення майна розпискою про передачу ключів від раніше орендованого приміщення.
На думку Вищого господарського суду України (ВГСУ), така розписка не є достатнім доказом факту повернення приміщення. Наявність акта як підтвердного документа передбачає і ч. 2 ст. 795 ЦКУ.
Тому орендодавець має повне право вимагати від орендаря неустойку за прострочення повернення орендованого майна.
Нагадаємо декілька важливих моментів. Неустойка за прострочення повернення об’єкта оренди передбачена ч. 2 ст. 785 ЦКУ. Вона є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування майном за весь час прострочення.
Тому «орендну» неустойку не можна прирівнювати до неустойки (штрафу, пені), зазначеної п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦКУ. Отже, до «орендної» неустойки застосовуються не спеціальні строки позовної давності — 1 рік, а загальні — 3 роки.
Про це неодноразово говорили ВГСУ (див. лист ВГСУ від 29.05.12 р. № 01-06/735/2012, постанову Пленуму ВГСУ від 29.05.13 р. № 12), а також ВСУ (див. постанову від 20.03.12 р. № 3-13гс12).
