Працівника звільняють у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці (ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників). Така підстава передбачена п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП і на сьогодні є досить актуальною.
При цьому роботодавець повинен персонально повідомити працівника про звільнення не пізніше ніж за 2 місяці ( ст. 492 КЗпП). Але ніхто не забороняє працівнику піти раніше, до закінчення 2 місяців після попередження. Про це Мінсоцполітики зазначало, зокрема, у листі від 15.02.12 р. № 18/06/186-12 і повторює зараз. У такому разі працівник подає заяву з проханням скоротити строк попередження та вказує дату звільнення.
Важливо: звільнення за зазначеною підставою зобов’язує роботодавця виплатити працівнику вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку ( ст. 44 КЗпП). Розмір може бути і більшим, якщо це передбачено колективним договором.
І ось тут цікавий момент: оскільки працівник звільняється раніше належних для попередження 2 місяців, чи потрібно йому виплачувати вихідну допомогу?
Мінсоцполітики акцентує увагу: у такому разі підстава звільнення залишається тією самою — п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. ЇЇ роботодавець і вказує в документах (наказі та трудовій книжці). Тому виплачувати вихідну допомогу потрібно, причому у тому ж розмірі.
Одночасно з попередженням про звільнення (за 2 місяці) роботодавець повинен запропонувати працівнику іншу роботу на тому самому підприємстві.
Детальніше про те, як оформити звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП і що при цьому слід мати на увазі, — у «БТ», 2013, № 37, с. 27.
