Реклама — двигун торгівлі: роздаємо сувеніри та візитки

Календарики, магніти та інші сувеніри

Напередодні нового року багато хто з госпсуб’єктів замислюється про популярний PR-хід: роздавати потенційним клієнтам календарики наступного року або інші корисні сувеніри зі своєю символікою.

ПДФО. Тут усе залежатиме від можливості персоніфікації доходу фізособи:

• якщо ідентифікувати одержувача неможливо, то об’єкт обкладення ПДФО не виникає (у такому ж ключі висловлювалися і податківці у своїй консультації з категорії 103.23 ЗІР ДФСУ). При цьому вартість дарунків у розрахунку за ф. № 1ДФ не відображається;

• якщо ж одержувачами виступають конкретні особи (з можливістю ідентифікації), то вартість дарунка є доходом платника у вигляді додаткового блага ( абз. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ). Щоправда, тут потрібно враховувати вимоги «звільняючого» п.п. 165.1.39 ПКУ, відповідно до якого «негрошові» дарунки не дорожче 609 грн. (для 2015 року) під оподаткування не підпадають. Тому обкладати ПДФО доведеться вартість дарунка, що перевищує 609 грн. (з розрахунку на місяць).

Однак у нашому випадку навряд чи можна буде персоніфікувати кінцевого одержувача сувенірів. Тому про ПДФО можна забути.

ПДВ. З точки зору ПКУ безоплатна роздача рекламних матеріалів вважається постачанням у розумінні п.п. 14.1.191 ПКУ: «постачання товарів — будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду».

Хоча є й «промінець світла в цьому царстві пітьми». ВАдСУ у своїй постанові від 08.04.15 р. № К/9991/11996/12 (ср. ) дійшов висновку, що безоплатна роздача товару для рекламних цілей не є реалізацією товару, а має кваліфікуватися як передача їх іншій особі для своїх власних потреб. Тому «рекламодавець» має право на ПК при закупівлі такої продукції, але не зобов’язаний нараховувати ПЗ при її роздачі.

Такий висновок базується на твердженні, що рекламні матеріали за своєю суттю не є товаром. Їх придбавають (виготовляють) для того, щоб донести інформацію до потенційних покупців та отримати дохід від збільшення об’ємів продажу інших товарів/послуг. Проте довести податківцям, що передана для рекламних цілей, припустимо, чашка з логотипом виробника не є товаром, досить складно.

Важливо! У консультації з категорії 101.16 ЗІР ДФСУ контролери зазначили: «суми податку, сплачені під час придбання товарів/послуг для проведення рекламних заходів, відносяться до податкового кредиту такого платника податку, а податкові зобов’язання під час здійснення ним операцій з безоплатного розповсюдження товарів/послуг рекламного призначення не нараховуються».

І все б добре, та тільки потрібно звернути увагу на ситуацію, описану в запитанні, на яке фіскали дали таку відповідь. А звучить запитання так: «Чи має право платник ПДВ віднести до податкового кредиту суму ПДВ за товарами/послугами, придбаними для проведення рекламних заходів, та чи потрібно такому платнику податку нараховувати зобов’язання у разі їх безоплатного розповсюдження, якщо вартість придбаних для рекламних цілей товарів/послуг включається до вартості товарів/послуг, які постачаються таким платником в оподатковуваних ПДВ операціях?».

Як бачите, ідеться про рекламні матеріали, вартість яких включається до собівартості товарів/послуг, які поставляються. Таке трапляється доволі рідко. Наприклад, у разі коли на товарах, що виробляються, розміщують свій фірмовий логотип. Але у такому разі немає безоплатної роздачі. Товар — носій реклами продають покупцю.

Як правило, витрати на рекламу належать до збутових витрат ( п. 19 П(С)БО 16 «Витрати»). А такі витрати не включаються до собівартості реалізованої продукції ( п. 17 П(С)БО 16). Тому застосовувати цю консультацію потрібно вкрай обережно.

Вагомішим аргументом для ненарахування ПЗ з ПДВ усе ж є відсутність товару (роздаємо буклети, календарики, магнітики та інший «дріб’язок»).

Якщо ж ви роздаєте більш практичні товари і не готові сперечатися з податківцями, то необхідно запастися правилами відображення ПЗ з ПДВ при безоплатній роздачі рекламних товарів, тобто за ціною нижче ціни придбання. Про них ідеться в консультації з категорії 101.19 ЗІР ДФСУ.

ПН складається в день виникнення ПЗ продавця. При цьому продавець (розповсюджувач рекламних сувенірів) складає дві ПН: одну — на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу — на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/собівартості над фактичною ціною.

Особливість заповнення останньої полягає в тому, що в ній потрібно:

• проставити у верхній лівій частині код типу причини. У нашому випадку — це «15» (складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг на фактичною ціною їх постачання) або «17» (складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання) ( п. 9 Порядку № 957);

• у полях для даних покупця вказати власні реквізити, оскільки така ПН одержувачу (покупцю) не видається;

• до гр. 3 «Номенклатура товарів/послуг постачальника (продавця)» вписати: «перевищення ціни придбання над фактичною ціною постачання товарів/послуг, указаних у податковій накладній № ___» і внести порядковий номер ПН, складеної на суму постачання цих товарів/послуг ( п. 15 Порядку № 957).

Податок на прибуток. «Податковоприбуткові» запитання обліку витрат на виготовлення та роздачу рекламних матеріалів самі собою відпали з 01.01.15 р. Саме з цієї дати Закон № 71 впритул наблизив «податковоприбутковий» облік до бухгалтерського. Єдина відмінність — податкові різниці, на які потрібно коригувати фінрезультат великим прибутківцям (з бухобліковим доходом за останній рік понад 20 млн грн.). Але ці коригування жодним чином не пов’язані з рекламними роздачами.

Візитки

ПДФО. Роздаючи візитки своїм працівникам, роботодавець може «наразитися» на ПДФО. Податківці в консультації з категорії 103.02 ЗІР ДФСУ зазначають, що візитні картки, виготовлені для працівників, на яких вказані, зокрема, логотип, реквізити суб’єкта господарювання та особисті дані конкретного працівника, є додатковим благом і їх вартість включається до загального оподатковуваного місячного доходу, з якого справляється податок за ставкою, установленою п. 167.1 ПКУ.

Але ми вважаємо, що податківці не мають рації. Адже додатковим благом вважаються доходи, що виплачуються платнику податків податковим агентом, якщо вони не є зарплатою та не пов’язані з виконанням обов’язків трудового найму. Проте отримання візиток, в яких зазначено відомості про роботодавця, саме можна пов’язати з виконанням трудових обов’язків ( п.п. 14.1.47 ПКУ). Та й скористатися таким «додатковим благом» для своїх особистих цілей працівник навряд чи зможе.

Раніше податківці визнавали, що візитка — це рекламний продукт. І в такому підході, безумовно, була присутня логіка. Адже візитка служить для залучення потенційних контрагентів/клієнтів/покупців до суб’єкта господарювання через його представника — працівника, якому видані візитні картки. До того ж сам працівник жодних вигод від отримання візитних карток не має. Передаючи будь-кому свою візитку, він діє в інтересах роботодавця, інформуючи її одержувача про суб’єкта господарювання. А інформація про самого працівника наводиться як контактна. Ну і в чому тут вигода (благо) для працівника?

Звичайно, людина може використати такі візитки і в повсякденному житті. Наприклад, щоб не писати свій номер телефону новому знайомому, він може просто передати йому свою візитку з потрібним номером телефону на ній. Але це, скоріше, виняток. Апріорі призначення такої картки інше. А простежити, кому її фактично видали, просто не можливо. Тому за замовчуванням слід вважати, що візитна картка із зазначенням відомостей про підприємство, видана працівнику, буде використана в межах його трудової діяльності.

Однак судячи з того, що податківці послідовно дотримуються своєї фіскальної думки, викладеної в згаданому роз’ясненні, доводити неоподатковуваність виданих працівникам іменних візитних карток доведеться, найімовірніше, у суді. Для підкріплення своїх «захисних» аргументів не зашкодить видати наказ про виготовлення іменних візитних карток тим чи іншим працівникам (із зазначенням у ньому прізвищ таких працівників) для їх використання у межах виконання трудових обов’язків.

Щоб уникнути судової тяжби, радимо видавати працівникам корпоративні візитні картки, які містили б інформацію тільки про суб’єкта господарювання, без даних про конкретних працівників. У зв’язку з тим, що такі картки використовуватимуться неперсоніфіковано, шлях до обкладення ПДФО буде закритий.

Якщо усе ж таки треба видати іменні візитки, тоді є ще один варіант обійти ПДФО: оформіть видачу візиток як надання дарунка. Тоді вартість візиток у межах 50 % мінзарплати (з розрахунку на місяць), установленої на 1 січня звітного податкового року, можна не обкладати ПДФО ( п.п. 165.1.39 ПКУ). Для 2015 року неоподатковувана частина дарунків становить 609 грн. Отже, вартість виданих працівнику візиток, найімовірніше, впишеться в неоподатковувану суму.

ПДВ. Якщо у візитках зазначена інформація про платника або товари (послуги), які ним виробляться (реалізуються), то їх роздача пов’язана із провадженням господарської діяльності та підтримує інтерес до підприємства, а отже, відповідає визначенню реклами. Тому нараховувати ПЗ у зв’язку з негосподарським використанням не потрібно. Як і в описаному вище випадку з календариками і буклетами, при безоплатній роздачі візиток ПЗ з ПДВ нараховувати не потрібно. При цьому відобразити ПК за закупленими/виготовленими візитками ніхто не заборонить.

Бухоблік

Згідно з  п. 6 П(С)БО 9 «Запаси» до запасів, зокрема, належать сировина, матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб. Це означає, що в бухгалтерському обліку візитки класифікуються як запаси. На баланс їх зараховують з оформленням прибуткового ордера (типова форма № М-4). Вартість візиток обліковується на субрахунку 209 «Інші матеріали», а при передачі візиток працівникам — списується на збутові або адміністративні витрати підприємства (рахунок 93 або 92).

При безоплатній роздачі календариків ситуація є аналогічною. Навіть ще простішою: витрати списуються на витрати на збут — рахунок 93. На прикладі візиток ми покажемо бухгалтерські проводки, якими потрібно відобразити отримання та роздачу рекламних матеріалів.

Відображаємо в обліку операції з візитками

Документи та скорочення статті

Порядок № 957 — Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну України від 22.09.14 р. № 957.

ПК — податковий кредит.

ПЗ — податкові зобов’язання.

ПН — податкова накладна.

ЄРПН — Єдиний реєстр податкових накладних.