Тут все залежатиме від того, за скількома договорами проходять постачання товару: у межах одного договору чи за декількома договорами. Розглянемо кожний з варіантів.
1. Постачання товару здійснюється в межах одного договору.
У такому разі постачальник має усі підстави зарахувати отриману «передоплату» за третім постачанням у рахунок оплати попередніх двох. Пояснимо чому.
Постачальник зробив все правильно — відвантажив дві партії товару та виставив рахунки до оплати. Покупець же отримав товар, однак не оплатив його. У результаті у останнього перед продавцем виникає заборгованість за цим договором.
Цілком природно, що отримавши гроші за наступну партію товару за одним і тим самим договором, продавець розцінив платіж не як передоплату, а як погашення заборгованості. Адже розглядати таку оплату як аванс не можна, оскільки постачальник уже відвантажив частину товару.
Тільки у тому випадку, якщо б сума отриманого авансу перевищила суму боргу за попередніми постачаннями, постачальник був би вимушений виписати ПН на аванс.
Доречно зауважити: якщо договір укладений на тривалий період та до того ж постачання за ним мають безперервний і ритмічний характер*, то постачальник міг узагалі не виписувати ПН кожного разу при відвантаженні товару.
* Нагадаємо: ритмічним характером постачання вважають постачання товарів/послуг одному покупцю два і більше разів на місяць (п. 201.4 ПКУ). При цьому Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом МФУ від 22.09.14 р. № 957, вимагає наявності постійних зв’язків з покупцем і прописаної в договорі періодичності плати за товар.
Йому достатньо було б наприкінці місяця скласти одну зведену ПН. І тільки в разі, якщо на дату складання такої ПН сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як аванс за товари, перевищила б вартість поставлених товарів протягом місяця, таке перевищення він розцінив би як передоплату, на суму якої і склав би ще одну ПН у загальному порядку.
2. Постачання товару здійснюється за різними договорами.
Тут вирішальну роль гратиме призначення платежу, яке ви вкажете в платіжному дорученні на перерахування грошових коштів як авансу.
Так, якщо ви напишете просто «Плата за товар» і не вкажете ні сам договір, ні його номер, ні дату, то підстав вважати перераховану суму передоплатою у постачальника не буде. Тим самим ви самі дозволите йому вирішувати самостійно, куди направити ці кошти — на сплату боргу за першим договором чи в рахунок авансу за другим.
Інша річ, якщо у призначенні платежу ви впишете «Передоплата за товар згідно з договором постачання від 07.09.15 р. № 3». Тобто вкажете дані другого договору. Тоді вже постачальник не зможе відкрутитися. Для нього отримання передоплати за другим договором стане «першою подією», за датою якої він зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ.
Якщо він зважиться на порушення та направить отримані кошти на сплату боргу за товар, відвантажений на умовах першого договору, йому це загрожує неприємностями. Так, якщо під час перевірки податківці виявлять цей факт, то вони:
• не лише донарахують податкові зобов’язання,
• а й оштрафують постачальника згідно з п. 123.1 ПКУ (25 % суми визначеного податкового зобов’язання).
Звичайно, з 29.07.15 р. поле «Вид цивільно-правового договору» вже не є обов’язковим реквізитом ПН, тому в ній можна не зазначати, за яким договором надійшла оплата. Однак від цього правила виписки ПН не змінилися.
