Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень ( п. 169.1 ПКУ). У 2015 році граничний розмір доходу становить 1710 грн.
Податкова соціальна пільга (далі — ПСП) застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати) ( п.п. 169.2.1 ПКУ). Згідно з п.п. 169.3.4 ПКУ ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку був звільнений з місця роботи.
Якщо фізична особа припиняє трудові відносини, роботодавець зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування ПСП, з урахуванням положень абзацу другого п. 167.1 ПКУ, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої ПСП ( п.п. 169.4.2 ПКУ).
Отже, при звільненні працівника роботодавець проводить перерахунок та за умови, якщо загальний місячний дохід у формі заробітної плати та прирівняних до неї виплат не перевищує у 2015 році 1710 грн., до такого доходу застосовується ПСП.
Водночас якщо працівника в місяці звільнення знову прийнято на роботу до того ж роботодавця, то такий роботодавець як податковий агент повинен за підсумками місяця зробити перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку. Ці дії необхідні, щоб визначити, чи дійсно платник податку має право на застосування ПСП.
У разі якщо загальний місячний оподатковуваний дохід перевищує 1710 грн. (загальна сума зарплати, нарахованої до звільнення, та зарплати, нарахованої після прийняття на роботу), то працівник у цьому місяці втрачає право на ПСП. А ось якщо граничний розмір доходу не перевищено, то право на ПСП залишається.
Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць. А в разі недостатності суми такого доходу — за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати ( п.п. 169.4.4 ПКУ). Тобто у ситуації, що розглядається, недоплату можна утримати із зарплати, нарахованої за період з дня прийняття на роботу, а якщо її недостатньо — за рахунок доходів працівника за наступні місяці.
При утриманні недоплати з податку необхідно враховувати обмеження, встановлене ст. 128 Кодексу законів про працю України. Ця сума не повинна перевищувати 20 % суми зарплати, належної до виплати «на руки».
Натомість, можливо, до звільнення працівник не користувався ПСП, а після прийняття хоче реалізувати своє право на пільгу. У такому разі він може отримати право на ПСП у місяці «звільнення-прийняття» за умови, що його загальний місячний оподатковуваний дохід не перевищує 1710 грн. Крім того, йому необхідно надати роботодавцю заяву на отримання ПСП.
Роботодавець як податковий агент повинен відобразити інформацію про працівника у формі № 1ДФ ( п. 176.2 ПКУ). Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та збору (форма № 1ДФ) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.15 р. № 4 (далі — Порядок № 4).
Згідно з п. 3.7 Порядку № 4 передбачено заповнення граф 6 та 7 для фізичних осіб, які приймались на роботу у звітному періоді (графа 6), які були звільнені у звітному періоді за місцем роботи, на якому вони отримували дохід у вигляді заробітної плати, або звільнені до початку звітного періоду, але отримували доходи у звітному періоді (графа 7). У разі неодноразового прийняття фізичної особи на роботу і її звільнення з роботи у звітному кварталі про таку особу потрібно заповнювати стільки рядків, скільки разів інформація про зміну місця роботи особи зустрічається у звітному кварталі.
Графа 8 заповнюється тільки для фізичних осіб, які мали пільги щодо податку у звітному періоді. За відсутності у фізичної особи пільг у звітному періоді у графі 8 проставляється прочерк.
Таким чином, у формі № 1ДФ на працівника необхідно заповнити два рядки (один — з датою звільнення, інший — з датою прийняття на роботу). При цьому якщо:
1) працівник користувався ПСП до звільнення (або не користувався ПСП, а після прийняття надав заяву про застосування ПСП), і у місяці, в якому відбулося звільнення й прийняття, загальна сума зарплати не перевищила 1710 грн., то графа 8 заповнюється як у першому, так і в другому рядках;
2) у місяці, у якому відбулося і звільнення, і прийняття, загальна сума зарплати перевищила 1710 грн., але ПСП застосовувалася до зарплати працівника в інших місяцях звітного кварталу (до звільнення), то графа 8 заповнюється тільки в першому рядку, у другому рядку проставляється прочерк;
3) до звільнення працівник не користувався ПСП, а після прийняття надав заяву про застосування ПСП, але загальна зарплата у місяці звільнення-прийняття перевищила 1710 грн., то графа 8 для першого й другого рядків не заповнюється, якщо такий місяць є останнім місяцем кварталу чи заповнюється тільки для другого рядка, якщо в інших місяцях звітного кварталу (після прийняття на роботу) застосовувалася ПСП.
