У листі, що коментується, податківці порушили два питання:
• як визначити звичайну ціну для самостійно виготовлених товарів/послуг;
• який порядок обкладення ПДВ послуг з переробки давальницької сировини.
Розглянемо їх по черзі.
Звичайні ціни. З 01.01.16 р. у бази обкладення ПДВ для самостійно виготовлених товарів/послуг з’явилася «залежність» від рівня звичайних цін (мінбазу для таких товарів/послуг було підкориговано; п. 188.1 ПКУ).
У результаті при визначенні мінімальної межі під час продажу такої продукції платники ПДВ зобов’язані орієнтуватися ( п.п. 14.1.71 ПКУ):
• або на ціну товарів (робіт, послуг), визначену сторонами договору;
• або на рівень ринкових цін. Звичайно ж, з деякими обмеженнями, установленими п.п. 14.1.219 ПКУ (добровільність придбання товару/послуги покупцем, порівняння цін на ідентичні або однорідні товари/послуги на ринку).
До переліку окремих випадків потрапили лише ті операції, для яких звичний спосіб визначення звичайної ціни не працює. Вони зазначені в пп. 188.1 та 14.1.71 ПКУ (постачання газу для населення, товарів/послуг, ціни на які підлягають держрегулюванню, тощо).
На цьому столичні податківці не зупинилися. Вони проаналізували правила формування первісної вартості запасів у бухобліку і дійшли висновку, що мінбаза обкладення ПДВ (звичайна ціна) для самостійно виготовленої продукції не може бути нижчою за виробничу собівартість!
Відповідно, у разі продажу такої продукції/робіт/послуг за ціною нижче їх виробничої собівартості контролери радять складати дві податкові накладні (ПН):
• першу — на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання;
• другу — на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни, яка не може бути нижче їх виробничої собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 16, над фактичною ціною.
Нагадаємо: саме на рівні виробничої собівартості було встановлено мінбазу для власної продукції до 01.01.16 р. (лист ДФСУ від 08.04.15 р. № 7414/6/99-99-19-03-02-15).
Проте тоді виробники зіткнулися з проблемою розрахунку собівартості виготовленої продукції на дату «першої події» і, як наслідок, порушенням строків реєстрації ПН, складеної на перевищення, в ЄРПН.
Спроба контролерів знайти вихід із ситуації (зрушивши дату складання другої ПН на дату оприбутковування продукції), що створилася, не вирішила усіх проблем, оскільки такий підхід не враховував:
• той факт, що виробничу собівартість можуть визначати і після оприбуткування товарів;
• випадки отримання від покупця часткової передоплати, тоді як товар оприбутковано в повному обсязі (але відвантаження ще не було).
Для того щоб розв’язати цей «гордіїв вузол», законодавцям довелося встановити нову межу обкладення ПДВ — на рівні звичайних цін.
Повернення ж у минуле, яке пропонують контролери, без вирішення старих проблем не принесе нічого хорошого.
Давальницька сировина. Тут податківці не лише підтвердили ті висновки, які самі ж робили раніше. Тобто про те, що (категорія 101.06 ЗІР ДФСУ):
• за операціями передачі давальницької сировини виконавцю, а також при отриманні замовником готової продукції ПЗ з ПДВ не нараховуються;
• виконавець нараховує ПДВ на послуги з переробки давальницької сировини на загальних підставах за основною ставкою. При цьому замовник має право включити «вхідний» ПДВ до складу ПК.
Але на підставі усього сказаного вище зробили новий висновок: продукція, виготовлена з власної сировини на давальницьких умовах, є для замовника продукцією власного виробництва.
А отже, у разі її продажу постачальник повинен нарахувати ПЗ з ПДВ з урахуванням мінбази, установленої п. 188.1 ПКУ для такої продукції.
