Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджено наказом Мінфіну від 14.04.15 р. № 435 (далі — Порядок № 435).
Відповідно до п. 1 розд. ІІ Порядку № 435 звітність щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Звіт) до фіскальних органів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік у фіскальних органах, зокрема засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Відомості зі звітів страхувальників передаються до Пенсійного фонду України згідно з Порядком обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого наказом Міндоходів від 19.09.13 р. № 494.
Підтвердженням поданої звітності є квитанція № 1 та квитанція № 2.
Квитанція № 1 свідчить про те, що Звіт страхувальника успішно прийнято для подальшого опрацювання. Також зазначена квитанція містить інформацію, що за результатами приймання та обробки електронного Звіту в Пенсійному фонді України буде сформовано другу квитанцію, що буде надіслана на електронну адресу, з якої було відправлено Звіт (або посереднику).
Квитанція № 2 містить інформацію про результат обробки Звіту і повідомляє про внесення чи невнесення відомостей зі звітності страхувальника до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Реєстр застрахованих осіб).
Таким чином, квитанція № 2 свідчить лише про те, що дані зі Звіту завантажено до Реєстру застрахованих осіб, ведення якого покладено на Пенсійний фонд України відповідно до п. 1 частини першої ст. 121 Закону про ЄСВ.
Відповідно до ПКУ та п.п. 2 частини першої ст. 13 Закону про ЄСВ зареєстрована в фіскальних органах звітність з єдиного внеску підлягає камеральній перевірці.
Камеральні перевірки проводяться фіскальними органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПКУ та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на фіскальні органи.
Камеральній перевірці підлягає вся звітність суцільним порядком.
Порядок, строки подання звітності з єдиного внеску до фіскального органу та її форму встановлено Порядком № 435.
Порядок є нормативно-правовим актом, тобто офіційним документом, прийнятим уповноваженим на це суб’єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неоднозначного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування. Тому при заповненні звітності необхідно користуватися загальними правилами формування та подання звіту, передбаченими Порядком № 435.
Отже, контролюючий орган після отримання платником квитанції № 2, яка свідчить про внесення відомостей зі звітності страхувальника до Реєстру застрахованих осіб, на підставі камеральної перевірки має право визнати такий Звіт не прийнятим, якщо його було подано з порушенням вимог Порядку № 435*.
* Не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався, зокрема, Звіт без обов’язкових реквізитів, передбачених п. 6 розд. II Порядку № 435, та поданий без необхідних таблиць ( п. 8 розд. II Порядку № 435).
Водночас ст. 25 та 26 Закону про ЄСВ та ст. 1651 КпАП передбачено фінансову та адміністративну відповідальність, зокрема за подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом про ЄСВ.
