Ще Закон про податкову реформу від 28.12.14 р. № 71-VIII визначив, що платник зобов’язаний подавати податкові декларації за кожний звітний період, у якому виникають об’єкти оподаткування, або за наявності показників, що підлягають декларуванню ( п. 49.2 ПКУ). Виняток — платники, у яких є діючі (у тому числі припинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією. Вони повинні подавати звітність незалежно від того, здійснювали чи ні госпдіяльність у звітному періоді ( п. 49.21 ПКУ). Якщо у контролерів з’явиться інформація про те, що платник, який не відзвітував, таки працював, то це може стати приводом для документальної позапланової перевірки ( п.п. 78.1.2 ПКУ).
Проте у листі, що коментується, контролери дійшли висновку, що єдиноподатники групи 3 навіть за відсутності доходу і відповідно об’єкта оподаткування однаково повинні подавати декларацію.
А все тому, що обсяг доходу — один з головних орієнтирів для надання права суб’єкту господарювання працювати на спрощеній системі. Такої ж позиції податківці дотримувалися у консультації з категорії 107.08 ЗІР ДФСУ.
Для прибутківців вердикт аналогічний, але аргумент інший: за наявності будь-яких показників, які потребують декларування (у тому числі нульових показників або тих, що підлягають відображенню у фінзвітності, яка подається разом із декларацією), зобов’язані подавати податкову декларацію та форми фінзвітності.
Кому пощастило, так це платникам ПДВ: якщо діяльність не проводилася, але є суми від’ємного значення, що відображаються в декларації, то подавати звітність потрібно. Якщо ж сум від’ємного значення немає, то ПДВ-декларацію не подаємо (консультація з категорії 101.19 ЗІР ДФСУ).
