Відповідно до п. 269.1 ПКУ платниками земельного податку є власники (користувачі) земділянок, а підставою для нарахування є дані земкадастру (п. 286.1 ПКУ).
Очевидно, що у нашій ситуації підприємство не є землевласником.
Справа у тому, що відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦКУ до особи, яка набула права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. У нашому випадку придбано не цілу будівлю/споруду, а лише частину приміщення.
Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету земельний податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ПКУ).
З цієї норми випливає, що сплачувати податок потрібно у випадку дотримання одночасно двох умов:
1) у власності перебуває нежиле приміщення;
2) багатоквартирний будинок, у якому розмішене таке приміщення, має бути віднесено до житлових багатоквартирних будинків.
Якщо хоч одна із цих умов не дотримується, то сплачувати земельний податок не потрібно.
У запитанні йдеться, що суб’єкт господарювання має у власності нежиле приміщення (офіс) у нежитловому будинку. Тобто у будинку, який будувався як офісне приміщення, а не для проживання. Тож підстав для сплати земподатку на підставі п. 287.8 ПКУ теж немає.
