У листі, що коментується, ДФСУ розглянула два питання.
1. Можливість проведення повторних перевірок. Тут контролери нагадали, що вони мають право провести позапланову перевірку, зокрема, якщо платник податків подасть уточнюючий розрахунок (УР) за період, який уже перевірявся контролерами (п.п. 78.1.3 ПКУ).
При цьому податківці попереджають: ПКУ не обмежує коло питань, у тому числі повноти нарахування та сплати інших податків і зборів, які можуть бути предметом такої перевірки.
А це означає, що у платника податків можуть провести перевірку не тільки декларації, до якої подано УР, а «захопити» також інші періоди та інші податки/збори.
Зауважимо, що в п. 50.3 ПКУ, який у цьому випадку надає право контролерам провести перевірку, йдеться про перевірку тільки періоду, який уточнюється.
Проте у ст. 78 ПКУ, що регулює порядок проведення позапланових перевірок, таких обмежень немає. Виходити за межі питання, що стало підставою для проведення перевірки, податківці не можуть тільки у разі:
• коли платник податків подав заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення (п.п. 78.1.5 ПКУ);
• якщо ними отримана інформація про ухилення податковим агентом від оподаткування виплат найманим особам (п.п. 78.1.12 ПКУ);
• якщо контролери отримали звіт про контрольовані операції (п.п. 78.1.16 ПКУ).
А ще їм заборонено проводити документальні позапланові перевірки, передбачені пп. 78.1.1,78.1.4, 78.1.8,78.1.11 ПКУ, якщо питання, які є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника (п. 78.2 ПКУ). Ось, у принципі, і всі обмеження.
2. Визначення строків виїзної перевірки. Згідно зі ст. 82 ПКУ тривалість такої перевірки обчислюється в робочих днях і залежить від типу перевірки та категорії платника податків.
На жаль, у законодавчих актах України не прописано, що слід розуміти під такими поняттями, як «робочий день» та «робочий час».
Водночас ст. 52 КЗпП говорить про встановлення для працівників 5-денного робочого тижня з двома вихідними днями.
П’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями та тривалістю робочого часу на тиждень у 40 годин (але тільки для держслужбовців) передбачає і ст. 56 Закону України від 10.12.15 р. № 889-VIII «Про державну службу».
Тому в загальному випадку ДФСУ рекомендує при прийнятті рішення про призначення перевірки та наказу про її проведення орієнтуватися саме на цей строк (за винятком випадків, передбачених законодавством).
Але! Не варто забувати, що КЗпП передбачає можливість (ст. 50 КЗпП):
• встановлення на підприємствах іншого режиму роботи (наприклад, дво- або триденного робочого тижня);
• зменшення норми тривалості робочого часу.
У такому разі перевіряльники повинні взяти це до уваги. Тобто тривалість перевірки вони зобов’язані визначити у робочих днях з урахуванням правил внутрішнього трудового розпорядку платника податків.
Адже одним з обов’язків податківців при виконанні покладених на них функцій є недопущення порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств (п. 21.1 ПКУ).
Більш того, якщо контролери не можуть потрапити на підприємство і провести виїзну перевірку (це не дозволяє зробити графік роботи підприємства), то:
• це не може стати підставою для складання актів про недопущення посадових осіб до проведення перевірки;
• існує можливість надати документи посадовим особам контролюючого органу не за місцезнаходженням платника податків, а за місцем розташування об’єкта права власності, щодо якого проводиться така перевірка (ст. 75 ПКУ).
