У листі, що коментується, податківці розповіли, як обкладати ПДВ суми відшкодування додаткових витрат, понесених комісіонером у межах договору комісії.
Якщо чітко йти за нормами ПКУ, то кожна конкретна операція може стати об’єктом обкладення ПДВ, якщо (п. 185.1 ПКУ):
• вона підпадає під визначення постачання товарів/послуг;
• місцем такого постачання є митна територія України.
Проаналізувавши п.п. 14.1.185 та п.п. 14.1.191 ПКУ (де дано визначення постачання товарів/послуг), контролери доходять висновку: оскільки додаткові витрати комісіонера є складовою частиною вартості послуги, що надається у межах договору комісії (а остання підпадає під обкладення ПДВ), відповідно і операція з відшкодування таких витрат також повинна обкладатися ПДВ.
Тому комісіонер за датою першої події (або за датою акта приймання-передачі послуг, або за датою отримання компенсації витрат від комітента) зобов’язаний (ст. 187 і п. 189.4 ПКУ):
• нарахувати податкові зобов’язання;
• виписати податкову накладну (ПН) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі ПН (ЄРПН).
Зверніть увагу: базою обкладення ПДВ для послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії, буде вартість постачання таких послуг, визначена згідно з вимогами ст. 188 ПКУ (п. 189.4 ПКУ).
Після цього на підставі відповідної ПН (правильно складеної та зареєстрованої в ЄРПН комісіонером) комітент набуває право включити суми ПДВ, сплачені у вартості компенсації додаткових витрат у межах договору комісії, до податкового кредиту (ПК).
Тут усе логічно. Адже, незважаючи на те, що відшкодування витрат комісіонера відбувається окремо від комісійної винагороди і такі кошти не можуть вважатися платою за надані послуги, проте така операція потрапляє під обкладення ПДВ з тієї причини, що договір, яким передбачено відшкодування додаткових витрат комісіонера, — це договір комісії на купівлю послуг.
Утім, є тут одне «але». Такий підхід контролерів може поставити в невигідне становище комісіонера у разі, коли відшкодовуються додаткові витрати щодо послуг, котрі отримані від неплатників ПДВ. Адже комісіонер повинен нарахувати ПЗ при отриманні компенсації за такі послуги, однак не має при цьому права на відображення ПК, адже «вхідного» ПДВ не було.
У цьому випадку маємо ситуацію, дуже схожу на компенсацію комунальних послуг орендарем (див. «БТ», 2016, № 34 — 35, с. 6).
Тому у договорі комісії потрібно передбачити не лише компенсацію фактично понесених витрат комісіонером, а й суму додатково нарахованого ПДВ на такі послуги. Суму цих витрат, на наш погляд, можна підтвердити податковою накладною, яку складе комісіонер. Адже іншого документа на такі витрати у нього не буде.
Нюанс. У ситуації з договорами про надання експедиторських послуг (а вони з договором комісії дуже схожі) усе набагато простіше.
Так, ще в далекому 2012 році в УПК № 610* (див. запитання 5 і 10) контролери зауважили, що за ситуації, коли послуги перевезення надає неплатник ПДВ (у тому числі нерезидент), у експедитора податкові зобов’язання на вартість таких послуг не виникають.
* Узагальнююча податкова консультація щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затверджена наказом ДПСУ від 06.07.12 р. № 610.
До речі, зовсім недавно податківці підтвердили сказане: спочатку у листі ДФСУ від 22.12.15 р. № 27402/6/99-99-19-03-02-15, а потім і у листі від 29.06.16 р. № 14191/6/99-99-15-03-02-15 («БТ», 2016, № 31, с. 9).
Причому зверніть увагу на те, що, на їх же думку, послуги перевезення не обкладаються ПДВ і не відображаються у ПДВ-обліку експедитора незалежно від того, внутрішні, міжнародні чи транзитні перевезення здійснив такий неплатник ПДВ.
