Шукати чи не шукати: ось у чому питання
Виходячи з норм Закону № 875*, роботодавець повинен створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів. Займатися пошуком таких громадян з метою їх працевлаштування — не його справа.
* Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII.
Так, у ч. 1 ст. 18 цього Закону зазначено, що право інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу забезпечується шляхом безпосереднього їх звернення на підприємства або до державної служби зайнятості.
Від підприємства ж вимагається тільки (ч. 3 ст. 18 Закону № 875):
• виділяти і створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів;
• надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів (про наявність створених робочих місць і вакансії за ними);
• звітувати перед Фондом інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів.
Бачите: серед перелічених обов’язків підприємства немає такого обов’язку, як пошук непрацевлаштованих інвалідів.
Пошуком відповідної роботи для цієї категорії працівників повинен займатися не сам потенційний роботодавець, а державна служба зайнятості.
До речі, ч. 3 ст. 181 Закону № 875 прямо так і говорить.
Цікаво, як довести, що «інвалідне» робоче місце ви створили і готові були працевлаштувати на нього інваліда? Для цього достатньо:
1) видати наказ по підприємству про виділення і створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і внести до штатного розпису (зарезервувати) посади (професії), на які планується працевлаштувати інвалідів;
2) подати до центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженою наказом Мінсоцполітики від 31.05.13 р. № 316, зазначивши в його п. 4 розд. II, що на вакантну посаду потрібен інвалід.
Якщо є бажання, можете вжити ще й додаткових заходів.
А що Фонд інвалідів?
Ви виконали всі необхідні дії, передбачені Законом № 875 для працевлаштування інвалідів, — створили робочі місця і повідомили про це центр зайнятості, але ці місця так і залишилися незайнятими, оскільки центр зайнятості не направив до вас необхідну кількість інвалідів?
На наше глибоке переконання, жодні санкції за невиконання «інвалідного» нормативу у цьому випадку до вас застосовуватися не повинні. Чому? Усе просто.
Адміністративно-господарські санкції за робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті ними, сплата яких передбачена ст. 20 Закону № 875, є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв’язку із вчиненням правопорушення, а не податком, збором (обов’язковим платежем), що підлягає обов’язковій сплаті. Така господарсько-правова відповідальність у підприємств (підприємців) настає в разі, якщо вони не доведуть, що вжили всіх залежних від них заходів, щоб не допустити цього господарського правопорушення (ч. 1 і 2 ст. 218 ГКУ).
Підтверджують це й суди (див., наприклад, постанови ВСУ від 16.04.13 р. № 21-81а13, а також ВАдСУ від 21.08.14 р. у справі № К/800/29264/14).
Чому справа дійшла до судів? Тому, що Фонд інвалідів, на жаль, завжди вважав, що роботодавці повинні не просто повідомити держслужбу зайнятості про наявність вакантних «інвалідних» місць, а самі знайти і працевлаштувати у себе потрібну кількість інвалідів.
Тож про всяк випадок будьте готові відстоювати свою правоту в суді.
