При зміні місцезнаходження платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому він перебував на обліку, відбувається зняття з обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням і постановка на облік за новим. У зв’язку з цим виникає запитання: куди в такому випадку слід сплачувати податкові зобов’язання: за новим чи за старим місцем обліку?
Відповідь на це запитання дали податківці у листі, що коментується. Вони зазначили, що відповідно до ч. 8 ст. 45 Бюджетного кодексу України (далі — БКУ) у разі зміни місцезнаходження платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.
Таким чином, на думку контролерів, при зміні місця реєстрації суб’єкта господарювання податкові зобов’язання сплачуються платником податків до кінця року за старим місцезнаходженням, де він обліковується за неосновним місцем обліку (п. 7.3 розд. VII Порядку № 1588*).
* Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну від 09.12.11 р. № 1588.
Цей висновок, на думку податківців, підтверджує і п. 10.13 розд. X Порядку № 1588. У ньому вказано, що юрособи — платники податків до закінчення року обліковуються в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що вони є платниками податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) — з ознакою того, що вони є платниками податків з наступного року.
Висновки податківців зрозумілі. Водночас застосовуються вони не до всіх без винятку платників податку. Так, як указано у категорії 119.09 ЗІР ДФСУ, норми ст. 45 БКУ та п. 7.3 розд. VII Порядку № 1588 не поширюються на платників податків, які є:
• юрособами, що не є суб’єктами господарювання відповідно до норм ГКУ;
• відокремленими підрозділами юрособи;
• самозайнятими особами (фізичні особи — підприємці та особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність).
Для зазначених платників сплата податків та подання звітності здійснюється за новим місцезнаходженням з дати взяття на облік в контролюючому органі за новим місцезнаходженням.
Крім цього, при визначенні місця сплати податків суб’єкту господарювання, який змінює місцезнаходження, слід враховувати і вимоги профільних нормативно-правових актів, які регулюють правила стягнення окремих податків і зборів.
Так, наприклад, коли мова йде про місце подання звітності і сплати ЄСВ, то слід орієнтуватися на положення п. 7 розд. III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.15 р. № 435 (ср. ). У ньому, зокрема, йдеться про те, що коли страхувальник (юрособа, фізособа-підприємець чи особа, яка проводить незалежну професійну діяльність) у звітному періоді змінює місцезнаходження, або місце реєстрації, або місце проживання (поза межами територіального обслуговування фіскального органу, в якому він перебував на обліку), то звітність за цей звітний період (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) подається до фіскального органу за новим місцем взяття на облік.
Тобто у разі «переїзду» суб’єкта господарювання протягом бюджетного року, перед тим як приймати рішення: куди сплачувати розраховані податки/збори та подавати звітність, слід враховувати всі вищеперелічені вимоги.
Стосовно місця сплати податків за філії читайте у «БТ», 2016, № 32, с. 27.
