(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 32
  • № 31
  • № 30
  • № 29
  • № 27-28
  • № 26
  • № 25
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
15/25
Бухгалтерський тиждень
Бухгалтерський тиждень
Серпень , 2017/№ 33

Дебіторці з АТО виповнилося 3 роки: як бути?

У 2014 році підприємство відвантажило товар підприємцю з м. Донецька, але оплата після закінчення трьох років так і не надійшла. У зв’язку із цим у підприємства виникла низка запитань: про продовження строку позовної давності у зв’язку з веденням АТО, можливість списання такої заборгованості в обліку після закінчення 3 років, необхідність сплати ПДФО. При цьому на сьогодні підприємець не розреєстрований.

Головне про позовну давність

Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (він також використовується і для облікових цілей). У нашому випадку — з вимогою до покупця погасити борг.

Навіть після закінчення строку позовної давності суд зобов’язаний прийняти позов. При цьому суд має право застосувати цей строк тільки за заявою сторони.

Позовна давність починає спливати з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ), — тобто з дати порушення зобов’язання, а не з дати його виникнення. Причому залежно від того, встановлений строк виконання зобов’язань у договорі чи ні, початок спливання строку позовної давності визначають по-різному (ч. 5 ст. 261 ЦКУ).

Так, якщо в договорі визначений строк виконання зобов’язання, то позовна давність починає спливати з дня, наступного за граничною датою виконання зобов’язання.

За ситуації, коли строк виконання зобов’язання не визначений або визначений моментом вимоги, спливання позовної давності починається або з наступного дня після висунення вимоги (якщо договором не встановлений пільговий строк), або з 8-го дня після її висунення. Але за відсутності вимог від кредитора строк позовної давності спливати не почне.

Загальний строк позовної давності — 3 роки (у низці випадків законом установлюються більш стислі/тривалі строки), але сторони за письмовою домовленістю можуть його продовжити (але не скоротити). При цьому такий строк може:

перериватися — якщо сторони здійснюють дії, що підтверджують існування зобов’язань, — у такому разі строк позовної давності починає спливати заново (ст. 264 ЦКУ);

зупинятися — на період дії певних обставин. Коли ці обставини заважають висуненню позову. Після їх припинення спливання строку продовжується з моменту його зупинення.

Нас цікавить другий пункт. Випадки, коли спливання строку позовної давності призупиняється, названі в ст. 263 ЦКУ. У їх числі дія непереборної сили. Суди визнають, що терористичні акти, диверсії, захоплення будівель і споруд, блокування й ушкодження об’єктів транспортної системи, відсутність ефективного контролю органів державної влади України в зоні проведення АТО є обставинами непереборної сили (форс-мажором). Але тут слід пам’ятати, що форс-мажор повинен перешкоджати поданню позову. А це означає, що події в АТО можуть впливати тільки на контрагента-підприємця, який там перебуває. Він може підтвердити існування таких обставин сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Для підприємства, що перебуває поза зоною АТО, позовна давність унаслідок ведення АТО не зупиняється.

Списання безнадійної дебіторки в бухобліку

У бухобліку безнадійною вважається поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або за якою сплив строк позовної давності (п. 4 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).

Коли можна бути впевненим у неповерненні заборгованості?

Наприклад, якщо підприємство має інформацію про ліквідацію боржника, визнання його банкротом або смерть фізособи-боржника. У ситуації, яку ми зараз розбираємо, ні про що таке не йдеться. Що стосується спливання строку позовної давності, то, строго кажучи, ця обставина теж не створює впевненості в непогашенні заборгованості. Незважаючи на це, цю подію, зазвичай, використовують як орієнтир для перекваліфікації заборгованості в безнадійну.

Облік списання «грошової» безнадійною дебіторки (заборгованості з неотриманої плати за відвантажені товари) залежить від того, створювався під неї резерв сумнівних боргів (далі — РСБ) чи ні*.

* Детально про правила створення РСБ ви можете прочитати в статті «Створюємо резерв сумнівних боргів з оглядкою на податковий облік — 2017» // «БТ», 2017, № 14.

У нашому випадку заборгованість грошова (тобто фінансовий актив), а тому під неї повинен був формуватися РСБ (ще в періоді виникнення перших сумнівів у погашенні заборгованості). Ураховуючи це, її списання виглядає таким чином:

• Дт 38 — Кт 36, 37 — на суму заборгованості в межах суми РСБ;

• Дт 944 — Кт 36, 37 — на суму заборгованості, що перевищує РСБ.

Якщо ж резерв не створювався, то всю суму безнадійної дебіторки списуємо на витрати проводкою Дт 944 — Кт 36, 37.

Інформацію про суму списаної дебіторки фіксують за дебетом забалансового субрахунку 071. Тут цю суму обліковують не менше 3 років для спостереження за можливістю її стягнення в разі зміни майнового стану боржника.

Податковий облік

Для платників, що не відображають коригування, податковий облік цієї операції визначається за правилами, вказаними в попередньому розділі, — тобто виключно за бухобліковими правилами.

Для тих, хто коригування відображає, є особливості. Так, передусім, у межах ПКУ безнадійна заборгованість — це заборгованість, яка відповідає одній з ознак, наведених у п.п. 14.1.11 ПКУ. Зокрема, безнадійною є заборгованість, за якою сплив строк позовної давності (п.п. «а» п.п. 14.1.11 ПКУ). Причому врахуйте: ця норма не встановлює жодних додаткових вимог для визнання заборгованості безнадійною. Податківці ж наполягають, що таку заборгованість можна визнати безнадійною лише після того, як кредитор (у цьому випадку — ваше підприємство) вжив відповідні заходи з її стягнення, але вони не призвели до позитивних результатів. Про це див., зокрема, лист ДФСУ від 06.04.17 р. № 7207/6/99-99-15-02-02-15 // «БТ», 2017, № 18.

Заходом зі стягнення може бути, зокрема, звернення до суду або виконавчої служби.

І хоча ми вважаємо такий підхід необґрунтованим, дослухатися до нього все-таки варто. По-перше, для зниження податкових ризиків. По-друге, судова практика із цього питання поки що формується, але є рішення не на користь платників (див., наприклад, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.17 р. у справі № П/811/958/16; постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.16 р. у справі № 820/11841/15).

При цьому в будь-якому разі підприємство, що відображає коригування, при списанні безнадійної заборгованості повинно:

1) збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму:

• витрат на формування РСБ у бухобліку (якщо такий резерв створювався);

• витрат від списання в бухобліку дебіторської заборгованості понад суму РСБ;

2) зменшити його на суму списаної заборгованості, що відповідає ознакам безнадійності згідно з п.п. 14.1.11 ПКУ (на думку ДФСУ, тільки в тому випадку, якщо вами вживалися заходи зі стягнення, і вони не увінчалися успіхом).

ПДВ

На дату першої події (відвантаження товарів) у підприємства виникли податкові зобов’язання з ПДВ (п.п. «б» п. 187.1 ПКУ).

Що робити тепер, коли строк позовної давності закінчився, а грошей за відвантажені товари підприємство так і не дочекалося, і дебіторська заборгованість стала безнадійною?

У ПДВ-обліку не потрібно робити нічого, оскільки продавець не має права зменшувати свої податкові зобов’язання, раніше відображені при відвантаженні товару. Для цього відсутні законні підстави. Адже ПДВ-зобов’язання нараховуються в тому випадку, коли має місце постачання. А постачання нікуди не зникло від того, що покупець не сплатив відвантажені товари.

Податківці теж проти таких коригувань. В обґрунтування вони посилаються на те, що покупець не повернув товари, які він отримав, але не сплатив (див. категорію 101.06 ЗІР ДФСУ).

ПДФО

З 01.01.17 р. підприємства і ФОП, які нараховують (виплачують) дохід підприємцям з місцезнаходженням або місцем проживання на тимчасово окупованій території**, зобов’язані утримувати ПДФО. При цьому система оподаткування підприємця ролі не відіграє (п. 38.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

** Нагадаємо, з 01.01.17 р. до 15.04.17 р. така ж вимога діяла і щодо доходів підприємців, які мешкають на лінії зіткнення. Але цю норму виключили «заднім числом», і вона фактично не повинна діяти. З чим згодні й контролери (див. лист ГУ ДФС у Луганській області від 25.07.17 р. № 1348/ІПК/12-32-13-10-05 на с. 5).

Одночасно з ПДФО необхідно утримувати і військовий збір (див. лист ДФСУ від 19.04.17 р. № 8273/6/99-99-13-02-03-15).

З метою визначення тимчасово окупованої території податківці рекомендують використовувати, зокрема, розпорядження КМУ від 02.12.15 р. № 1275-р, яким затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО (див. категорію 103.02 ЗІР ДФСУ).

У цей перелік входить, зокрема, і м. Донецьк.

Кредиторська заборгованість зі строком позовної давності, що сплив, є доходом підприємця, підтвердженням чому слугує:

• для ФОП-загальносистемникап.п. 2 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізособи-підприємці, окрім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.13 р. № 481 (див. також категорію 104.04 ЗІР ДФСУ);

• для ФОП-єдиноподатника групи 3, що є платником ПДВ, — п. 292.3 ПКУ. ФОП-єдиноподатники груп 1 — 3 (неплатники ПДВ) включають «прострочену» кредиторку в цивільний дохід (з урахуванням норм п.п. 164.2.7 ПКУ — у сумі, що перевищує у 2017 році 800 грн.) і сплачують з неї ПДФО і ВЗ***.

*** Див. також категорію 132.05 ЗІР ДФСУ.

Таким чином, виходить, що списана заборгованість зі строком позовної давності, що сплив, за поставлені, але не сплачені товари, є доходом фізособи-контрагента (підприємницьким або цивільним). І починаючи з 01.01.17 р. із цього доходу підприємство, як податковий агент, повинне утримати ПДФО і військовий збір.

Причому, як зазначено в п. 38.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, незалежно від системи оподаткування підприємця-боржника.

Урахуйте: оскільки дохід наданий у негрошовій формі, потрібно застосовувати «натуральний» коефіцієнт з п. 164.5 ПКУ (у розмірі 1,219512). Хоча в схожій ситуації — при списанні (анулюванні) кредитором заборгованості фізособи контролери говорять про нарахування ПДФО без урахування натурального коефіцієнта (лист ДФСУ від 19.04.17 р. № 8275/6/99-99-13-02-03-15).

Усе б нічого. Але тут виникає проблема: за рахунок яких коштів сплачувати ПДФО і військовий збір? На жаль, не залишається нічого іншого, як зі своїх (стягувати податки з інших доходів підстав немає, оскільки податок утримується з конкретного доходу і за його рахунок). Виходить, що в цій ситуації підприємство покаране двічі: мало того, що воно не отримало плату за відвантажені товари, так ще і повинно сплатити ПДФО і ВЗ з власної кишені.

І ще один важливий момент. Підприємство-продавець відображає списання безнадійної заборгованості фізособі в Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ за той звітний квартал, у якому була списана така заборгованість. Причому в згаданому вище листі ДФСУ від 19.04.17 р. № 8273/6/99-99-13-02-03-15 контролери радять відображати такий дохід з підприємницькою ознакою доходу «157», хоча при цьому сплачуватиметься ПДФО і ВЗ. Ураховуючи це, у формі № 1ДФ потрібно проставити:

• у графах 3а і 3 — суму доходу підприємця у вигляді списаної безнадійної заборгованості;

• у графах 4а і 4 — суму ПДФО (розділ I) і суму ВЗ (розділ II) з доходу у вигляді списаної заборгованості зі строком давності, що сплив;

• у графі 5 — ознаку доходу «157».

Як бачите, списання простроченої заборгованості в означеній ситуації призводить не до найбільш радісних наслідків. Звідси виникає цілком резонне запитання: а чи можна якось нівелювати або хоча б відстрочити настання негативних наслідків?

Давайте спочатку поговоримо про продовження строку позовної давності.

Подовжуємо строк давності

Один з варіантів, який лежить просто на поверхні, — максимально відтягнути годину «Х». Оскільки немає підстав для списання заборгованості (строк позовної давності не сплив) — немає і негативних податкових наслідків. Як це зробити правильно? Є декілька варіантів.

Варіант 1. Збільшити строк позовної давності з обопільної згоди сторін. Це дозволяє ч. 1 ст. 259 ЦКУ. Для цього потрібно укласти додугоду до основного договору або обмінятися з ФОП листами, телеграмами, телефонограмами й іншими документами. Останні повинні однозначно свідчити про досягнення сторонами згоди про збільшення позовної давності (п. 3.3 постанови № 10****).

**** Постанова Пленуму ВГСУ від 29.05.13 р. № 10.

Варіант 2. Перервати строк позовної давності (ст. 264 ЦКУ). Підставою для переривання строку позовної давності є дії, що свідчать про визнання стороною свого боргу або іншого обов’язку (п. 23 листа ВГСУ від 07.04.08 р. № 01-8/211, п. 4.4.1 постанови № 10). Зокрема, це може бути:

• зміна договору, з якого вбачається, що боржник визнає існування боргу, а також прохання боржника про таку зміну договору;

• визнання боржником висунутої претензії кредитора;

• письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу або з проханням відстрочити сплату боргу;

• підписання уповноваженою особою боржника спільно з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, що підтверджує наявність заборгованості в сумі, за якою виник спір;

• часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Увага! Після переривання строку позовної давності її спливання починається заново. Причому час, що пройшов до переривання позовної давності, у новий строк не зараховують.

Як бачите, користуючись вищеперерахованими «хитрощами», строк позовної давності можна подовжувати до безкінечності.

А що робити, якщо підприємець не йде на контакт і не збирається погашати заборгованість? Чи можна її списати до спливу позовної давності без негативних податкових наслідків для підприємства-кредитора? Давайте розбиратися.

Прощаємо борг

Прощення боргу є одним з видів припинення зобов’язання. Згідно зі ст. 605 ЦКУ зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його зобов’язань, якщо це не порушує прав третіх осіб стосовно майна кредитора.

Для прощення боргу достатньо волевиявлення одного кредитора, згоди боржника не потрібно.

Будь-яких вимог до документального оформлення прощення боргу ЦКУ не висуває. Це може бути додугода до основного договору, за яким визнавалися прощені зобов’язання, або відповідні листи і повідомлення, у яких підприємство-кредитор повідомляє про це ФОП-боржнику.

У податковому плані маємо таке. На думку податківців, унаслідок дострокового (до закінчення строку позовної давності) прощення заборгованості за поставлені, але не сплачені товари, такі товари отримують статус безкоштовно наданих (отриманих). Відповідно в загальному випадку у звітному періоді, у якому досягнута домовленість про прощення боргу:

• підприємство повинне показати суму заборгованості, списаної на користь ФОП, у Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ з ознакою доходу «157» (див. категорію 103.25 ЗІР ДФСУ);

• підприємець-єдиноподатник включає вартість безкоштовно отриманих товарів в єдиноподатний дохід (див. категорію 107.04 ЗІР ДФСУ);

• підприємець-загальностемник включає списану достроково кредиторську заборгованість у підприємницький дохід (див. категорію 104.04 ЗІР ДФСУ).

Таким чином, що не кажіть, але у ситуації з прощенням боргу до закінчення строку позовної давності в підприємця виникає дохід.

Зверніть увагу! Обов’язок зі сплати податків з таких доходів лежить на підприємцеві. Причому незалежно від місця реєстрації.

Проте з 01.01.17 р. при нарахуванні таких доходів підприємцям, зареєстрованим на окупованій території, через дію п. 38.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ у кредитора з’явився обов’язок сплатити з такого доходу ПДФО і ВЗ. Не найрадісніші перспективи, так?

Причому самого підприємця від сплати податків з таких доходів формально ніхто не звільняв. По суті, такі доходи потрапляють під подвійне оподаткування (і в кредитора, і в боржника), що суперечить базовим принципам оподаткування, сформульованим у ст. 17 ГКУ.

Тому можна наполягати, що поклавши в п. 38.9 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ обов’язки податкового агента на осіб, що виплачують доходи підприємцям з окупованої території, законодавець, по суті, прирівняв такі доходи до «цивільних» доходів звичайних фізосіб. Саме з таких доходів податки стягують при виплаті (нарахуванні), а одержувач з них податки вже не сплачує.

Стягнути «підприємницькі» податки з доходу, виплаченого (нарахованого) підприємцю, просто неможливо. Адже в підприємців-загальносистемників базою оподаткування є «чистий дохід» (різниця між доходами і витратами), причому розрахований за рік! А єдиноподатники взагалі не є платниками ПДФО з підприємницьких доходів (п.п. 2 п. 297.1 ПКУ).

Виходячи із цього і напрошується висновок про те, що до доходів, нарахованих підприємцям з окупованих територій, можна застосовувати «цивільні» правила оподаткування.

А якщо так, то слід згадати п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ, який дозволяє не включати в дохід фізособи прощений (анульований борг, кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з банкрутством, до закінчення строку позовної давності, за умови, що кредитор повідомить боржникові про прощення боргу і відобразить це у ф. № 1ДФ. Із суми такого доходу, яка у 2017 році перевищує 800 грн., боржник самостійно сплачує податок і відображає його в річній декларації про доходи.

Застосування цієї норми, в усякому разі, відновить справедливість, адже постраждалий кредитор може уникнути сплати ПДФО і ВЗ зі своєї кишені.

Але повинні попередити. Щоб скористатися таким підходом, краще заручитися індивідуальною податковою консультацією або готуватися обстоювати таку позицію в суді.

Висновки

  • Загальний строк позовної давності — 3 роки. Його можна переривати або зупиняти.
  • Зупинення спливання строку позовної давності у зв’язку з проведенням АТО можливо для підприємця, який там перебуває, але не для підприємства з «великої землі».
  • У бухобліку прострочена дебіторка є безнадійною і підлягає списанню.
  • У податковому обліку кредитор може зменшити фінрезультат до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості зі строком давності, що сплив, тільки за умови, що він вжив заходи щодо її стягнення, і вони не увінчалися успіхом.
  • Податкові зобов’язання з ПДВ при списанні простроченої заборгованості за відвантажені, але не сплачені товари не коригуються.
  • При списанні безнадійної дебіторської заборгованості підприємство повинне сплатити ПДФО і ВЗ з доходу підприємця, що перебуває в зоні АТО, а також показати це у ф. № 1ДФ.
  • Пробачивши борг до закінчення строку позовної давності, можна перекласти обов’язки зі сплати податків на одержувача такого доходу. Але для такого підходу бажано отримати індивідуальну податкову консультацію або готуватися довести в суді, що до таких доходів потрібно застосовувати «цивільні» правила оподаткування.
дебіторська заборгованість, строк позовної давності, АТО, списання заборгованості, безнадійна заборгованість, ПДВ, ПДФО, прощення боргу додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті