У податківців запитали: чи потрібно суб’єкту господарювання нарахувати ПДВ на операції з безоплатного зберігання сировини, яка йому не належить?
Відповідь фіскалів невтішна: так, потрібно.
Пояснюють це податківці тим, що така операція потрапляє під поняття постачання послуг. Нагадаємо, що постачання послуг включає в себе постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (п.п. «в» п. 14.1.185 ПКУ).
А тому якщо в договорі на зберігання сировини покупця до її відвантаження вказано, що така послуга надається безоплатно, то в зберігача, на їх погляд, виникає об’єкт оподаткування ПДВ.
Фіскали наголошують, що базу оподаткування ПДВ потрібно визначати за загальними правилами, передбаченими в п. 188.1 ПКУ. Тобто вона не може бути нижчою, ніж звичайні ціни на послуги зберігання. Нараховувати такі зобов’язань потрібно на дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання таких послуг (п. 187.1 ПКУ).
Формально вимоги контролерів цілком справедливі. Якщо є безоплатна послуга, то є і ПЗ з ПДВ.
Водночас нарахування ПДВ-зобов’язань можна уникнути.
Для цього потрібно оформити зберігання проданих товарів не як додаткові послуги, а як додатковий «бонус» для покупця, який входить до вартості таких товарів. У такому разі всі витрати, понесені при зберіганні «чужих» товарів (вартість освітлення, опалення, охорони, тощо), ви можете включити до собівартості проданої продукції.
Тобто зберігання сировини до її передачі покупцю не розглядається як окрема операція з постачання (у тому числі з безоплатного постачання) послуг, а отже, немає підстав для нарахування ПДВ.
