Дійсно, для цілей оподаткування роботодавцеві важливо правильно визначити вид доходу, який він виплачує найнятому працівнику. Адже для окремих видів доходів ПКУ встановлює особливий порядок включення їх у базу оподаткування. Також вид доходу важливий і при відображенні його в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ.
Тож перш ніж застосовувати ставку ПДФО, роботодавець повинен чітко розуміти, який саме дохід він надає (виплачує, нараховує) працівникові.
Згідно з п.п. 14.1.48 ПКУ заробітна плата — це основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платникові податку у зв’язку із відносинами трудового найму. Детальнішого переліку виплат, які обкладаються ПДФО у складі заробітної плати, ПКУ не містить.
У той же час можна відзначити, що визначення заробітної плати, наведене в ПКУ, практично повністю повторює визначення заробітної плати, яке наведене в Законі України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці). У свою чергу, відповідно до цього Закону була розроблена Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.04 р. № 5 (далі — Інструкція № 5). У ній наведений розширений перелік складових заробітної плати. Тому для визначення переліку виплат, які входять до складу заробітної плати, податкові агенти можуть використати Інструкцію № 5, але тільки в частині, що не суперечить ПКУ.
Для цілей обкладення ПДФО ПКУ розглядає заробітну плату ширше, ніж Закон про оплату праці і Інструкція № 5. Так, відповідно до ПКУ деякі виплати, які не включаються до складу заробітної плати відповідно до Інструкції № 5, для цілей обкладення ПДФО прирівняні до заробітної плати. Це:
• лікарняні (див. абзац третій п.п. 169.4.1 ПКУ);
• дивіденди на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів або суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану платником податку (див. п.п. 170.5.3 ПКУ).
При цьому подарунки працівникам, які згідно з п.п. 2.3.2 Інструкції № 5 входять до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних і компенсаційних виплат, навпаки, віднесені абзацом другим п. 174.6 ПКУ до додаткового блага*.
* Майте на увазі, що для цілей оподаткування ПКУ відносить подарунок до додаткового блага, для ЄСВ «подарунковий» дохід буде заробітною платою. Адже для визначення переліку виплат, які входять до складу зарплати, п.п. 5 п. 3 розд. IV Інструкції про порядок нарахування і сплати ЄСВ, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.15 р. № 449, зобов’язує нас керуватися Інструкцією № 5. — Прим. ред.
На підставі вищевикладеного для визначення переліку виплат, які входять до складу заробітної плати, роботодавці можуть використати положення Інструкції № 5 в частині, що не суперечить ПКУ.
Крім того, рекомендуємо роботодавцям складові фонду оплати праці вказати в колективному договорі підприємства (в іншому нормативному акті роботодавця, в якому прописані складові зарплати працівників) та/або в трудових договорах, укладених з працівниками, у розділі «Оплата праці». Це дозволить правильно класифікувати нарахування доходів, що надаються (нараховуються, виплачуються) конкретному працівникові в межах трудових відносин.
