Завдяки змінам у ст. 9 Закону про бухоблік, внесеним Законом України від 03.11.16 р. № 1724-VIII, з 03.01.17 р. статус первинного документа трохи «знизився» (див. «БТ», 2017, № 9, с. 12).
Унаслідок цього Мінфін у листі від 16.02.17 р. № 31-11410-06-5/4339 зробив висновок: оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення у бухобліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта прийому-передачі. Єдина умова — факт оплати цього рахунку, який підтверджується відповідними документами.
Звичайно, на підставі рахунку-фактури можна відобразити госпоперацію з надання послуг (робіт). Але! Тільки в окремих випадках і при дотриманні певних умов (див. «БТ», 2017, № 10, с. 7).
А ось фіскали в листі, що коментується, виступили категорично проти присвоєння рахунку-фактурі «первинного» статусу. Ґрунтуючись на більш ранніх листах Мінфіну*, вони заявили: рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка госпоперація, розпорядження або дозвіл на здійснення госпоперації), а носить лише інформаційний характер. Цей документ є розрахунково-платіжним документом, що передбачає лише виставляння сум до сплати покупцям за поставлені товари або надані послуги. Тобто факт отримання товарів (послуг) обов’язково має бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).
* Див. листи Мінфіну від 09.07.07 р. № 31-34000-20/23-4579/4800, від 30.05.11 р. № 31-08410-07-27/13794.
Хоч у цьому питанні фіскали трохи «відстали від життя», але все- таки з впровадженням рахунку-фактури як первинного документа треба бути обережним.
