Податок на прибуток. Резерв сумнівних боргів створюють за поточною дебіторською заборгованістю, яка є фінансовим активом (окрім придбаної заборгованості і заборгованості, призначеної для продажу), тобто за грошовою заборгованістю (п. 7 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).
Якщо дебіторська заборгованість є товарною (як у нашій ситуації), то резерв сумнівних боргів за нею не створюють. У разі визнання такої заборгованості безнадійною (зокрема, у зв’язку із закінченням строку позовної давності) її списують до складу інших операційних витрат: Дт 944 «Сумнівні і безнадійні борги» — Кт 371 «Розрахунки за виданими авансами», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» (п. 11 П(С)БО 10).
Малодохідникам більше нічого знати не треба, вони повністю покладаються на дані бухобліку. А ось високодохідникам і малодохідникам, які вирішили добровільно коригувати фінрезультат на податкові різниці, треба врахувати таке.
Податківці визнають заборгованість зі строком позовної давності, що минув, безнадійною, тільки якщо вживалися заходи з її стягнення, і вони не привели до позитивних результатів (див., зокрема, листи Офісу ВПП ДФС від 17.11.17 р. № 2658/ІПК/28-10-01-03-11 // «БТ», 2017, № 49 і ДФСУ від 01.09.17 р. № 1783/6/99-99-15-02-02-15/ІПК // «БТ», 2017, № 39).
Тож якщо наслідувати логіку податківців, підприємство, яке не вживало жодних заходів зі стягнення заборгованості з фізособи, при списанні такої заборгованості повинно збільшити фінрезультат на суму списаної дебіторки. Це різниця з п.п. 139.2.1 ПКУ. А застосувати зменшуючу різницю з п.п. 139.2.2 ПКУ воно не може.
ПДФО. У 2014 році підприємство виплатило фізособі дохід (аванс) за цивільно-правовим договором. Тому зобов’язано було відобразити таку виплату в гр. 3 Податкового розрахунку за ф. № 1ДФ з ознакою доходу «102».
Роботи за цивільно-правовим договором не виконані. Отже, про нарахування доходу і мови бути не може. І нехай вас не бентежить, що за платником податків у ф. № 1ДФ графа 3 «не закрилася» графою 3а. Тут жодного порушення немає.
Йдемо далі. Строк позовної давності минув. Сума авансу не повернена фізособою. Підприємство списує прострочену дебіторку. У результаті така фізична особа отримує інший вид доходу — дохід у вигляді списаної заборгованості за ЦПД, за якою минув строк позовної давності.
Такий дохід у сумі, що дорівнює у 2017 році 800 грн. (50 % місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного року), не обкладається ні ПДФО, ні ВЗ.
Якщо ж сума списаної заборгованості перевищує неоподатковувану межу (800 грн.), то сума перевищення увійде до бази обкладення ПДФО і ВЗ. Причому, зверніть увагу, сплатити податок і внесок з такого доходу зобов’язана фізособа самостійно за підсумками річного декларування (п.п. 164.2.7 ПКУ).
А що ж підприємство, яке пробачило борг?
Йому треба буде виконати функції податкового агента тільки в частині відображення такого доходу в Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ. Неоподатковувану частину списаної заборгованості зі строком позовної давності, що минув (у 2017 році — 800 грн.), показуємо з ознакою доходу «127», а оподатковувану — з ознакою «107» (див. роз’яснення в категорії 103.25 ЗІР ДФСУ). Графи 4 і 4а не заповнюються.
