Якщо за постачання товарів/послуг з підприємством розраховуються бюджетними коштами, то мають діяти правила визначення податкових зобов’язань, прописані у п. 187.7 ПКУ. Відповідно до них датою виникнення податкових зобов’язань є дата зарахування бюджетних коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання іншої компенсації.
Враховуючи це, податківці вирішили, що ці правила поширюються на всіх учасників трикутника: бюджетна установа (замовник) — генпідрядник — субпідрядник (виконавець). Оскільки за виконані ремонтні роботи оплата провадиться бюджетними коштами, то генпідрядник не має права включати до податкового кредиту (ПК) суми ПДВ, нараховані за першою подією (підписання акта про виконання ремонтних робіт).
Генпідрядник не погодився з цим і звернувся до суду. Розгляд справи дійшов до ВАСУ. Суд постановив, що саме по собі зазначення в договорах умови про те, що розрахунки з виконавцем будуть здійснюватися за рахунок бюджетних коштів, не може свідчити про те, що на ці зобов’язання поширюються положення п. 187.7 ПКУ. Такі правила формування податкових зобов’язань поширюються виключно на розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.
У справі, що розглядається, позивач (генпідрядник) не є розпорядником бюджетних коштів, відповідно і субпідрядник не є одержувачем бюджетних коштів. Отже, генпідрядник цілком обґрунтовано включив суми ПДВ до складу ПК за фактом виконання робіт, що підтверджувалося податковими накладними.
