Органи місцевого самоврядування періодично переглядають розмір нормативно-грошової оцінки (далі — НГО) земель, які передані в оренду, і таким чином збільшують розмір орендної плати.
Сам факт збільшення розміру НГО не вказує на те, що орендар має відразу починати сплачувати орендну плату, спираючись на новий розмір НГО. Щоб збільшити розмір орендної плати, потрібно укласти додаткову угоду.
Водночас орендар зазвичай ухиляється від підписання такої додаткової угоди. Тому орендодавцю нічого не лишається, як вносити такі зміни у судовому порядку.
Але не завжди суд стає на бік орендодавця. Так, у постанові, що коментується, описано випадок, коли суди трьох нижчих інстанцій відмовляли у задоволенні такого позову. Суди доходили помилкового висновку, що чинне законодавство не містить прямого припису про обов’язковість зміни умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати у разі прийняття орендодавцем рішення про затвердження нової НГО переданих в оренду земель, а умовами укладеного між сторонами договору оренди не передбачено підстави для зміни розміру орендної плати у зв’язку із зміною НГО земельної ділянки.
Розгляд справи дійшов до ВСУ, який постановив, що ці висновки неправильні. Річ у тім, що НГО земель є основою для визначення розміру орендної плати, а тому зміна НГО земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями ст. 288 ПКУ.
Таким чином, ВСУ підтверджує усталену позицію про те, що зміна розміру НГО є лише підставою для перегляду розміру орендної плати, але до моменту підписання додаткової угоди (або внесення змін до договору на підставі рішення суду) орендар має сплачувати суму, визначену в договорі оренди.
