Чи можна використати автомобіль за довіреністю?
Звичайно, можна. Практика використання автомобілів за довіреністю доволі популярна. Багато хто навіть замінює гендовіреністю договір купівлі-продажу. Хоча ризики тут очевидні.
Чи можна використати такий автомобіль у госпдіяльності? Чи потрібен договір оренди, завірений нотаріально? Які витрати можна врахувати?
Якщо проаналізуємо такі поняття, як довіреність, представництво, доручення, то зрозуміємо, що використання такого автомобіля у власній госпдіяльності підприємця сюди зовсім не клеїться. Розпочнемо з того, що в межах представництва представник діє від імені іншої сторони, яку представляє (ст. 237 ЦКУ). Він заміщає власника, при цьому діючи в його інтересах. Використовуючи авто у своїй госпдіяльності, підприємець діє у власних інтересах, що явно виходить за межі «довірчого» правовідношення.
Тому якщо виходимо з того, що «довіреність — це довіреність», а не прикриття того ж договору купівлі-продажу, логічно в такому разі «закрити проблему» укладанням договору оренди (платне використання) або позики (безкоштовне використання) автомобіля.
Такий договір оренди/позики автомобіля підлягатиме обов’язковому завіренню в нотаріуса, якщо орендодавець — звичайна фізособа (ст. 799 ГКУ).
Якщо ж ви (як підприємець) узяли авто в оренду в юрособи або підприємця, договір нотаріально можна не завіряти (п. 2.11 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.13 р. № 12).
Інше питання: що буде, якщо всього цього не робити?
Податківці теоретично можуть «повстати» проти «автовитрат».
Але… як ми вже не раз говорили, з 01.01.17 р. і легкові, і вантажні автомобілі віднесені до основних засобів подвійного призначення. За такими «опальними» основними засобами заборонено враховувати витрати на їх амортизацію й утримання (п.п. 177.4.5 ПКУ).
Причому в ПКУ немає чіткого визначення того, що ж саме відноситься до утримання автомобіля. А це надає повну свободу податківцям, якою вони не забудуть скористатися. Адже в широкому сенсі термін «утримання» включає, окрім усього іншого, оренду і ремонт основного засобу*. Тобто витрати на оренду, ремонт, охорону врахувати за «подвійним» авто не можна за будь-якого розкладу.
* «Зворотний бік» цієї проблеми ми розбирали в статті «Автомобіль подвійного призначення у підприємця-загальносистемника» // «БТ», 2017, № 9.
Єдине, за що можна поборотися, — паливо. Та і то тільки те, яке можна прямо віднести на якийсь об’єкт витрат (п.п. 177.4.1 ПКУ): «витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива та енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари і тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат».
Наприклад, паливо в перевізника, витрачене при наданні послуг з перевезення.
Із цим поки що згодні і фіскали (консультація в категорії 104.05 ЗІР ДФСУ).
Так ось, є ймовірність того, що зважаючи на неоформлене належним чином право використання автомобіля податківці спробують «забанити» і «паливні» витрати (аналогічно жертвою ляже і податковий кредит з ПДВ).
Хоча це, вважаємо, неправильно. Оскільки, так, підприємець вийшов за межі виданої довіреності, але «паливні» витрати, як не крути, пов’язані з отриманим доходом. Відповідно, при документальному підтвердженні вони можуть бути враховані.
А «неправильне» використання авто — ця вже справа його власника і «недбалого» підприємця.
Ще одна стежка, якою гіпотетично можуть піти податківці (і з імовірністю, близькою до 100 %, підуть у разі укладення договору позики, а не оренди), — «побачити» дохід від безкоштовного користування автомобілем. Наприклад, якщо авто довгий час використовується в госпдіяльності і «за документами» це відбувається абсолютно безоплатно. Адже наша довіреність, як ми з’ясували, з використанням у госпдіяльності не поєднується.
Знову ж таки можна заперечувати, що за безкоштовним користуванням дохід виникати не повинен. Адже згідно з п. 177.2 ПКУ у підприємця на загальній системі в розрахунку чистого доходу бере участь «виручка в грошовій і негрошовій формах».
Таке формулювання ставить під деякий сумнів обкладення «віртуальних» доходів.
Водночас успіх тут зовсім не гарантований, оскільки положення про те, що підприємець враховує у складі доходів у тому числі й вартість безкоштовно отриманих товарів (робіт, послуг), «записані» в Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат*.
У випадку з безкоштовними послугами ДФСУ голосує за включення в дохід їх вартості за ціною не нижче звичайної для таких послуг з дати їх отримання з усіма наслідками (консультація у категорії 104.05 ЗІР ДФСУ).
Але знову ж таки в такому разі податківці не повинні «повставати» проти «паливних» витрат.
Таким чином, потрібно детально порахувати всі можливі ризики/витрати та вигоди, після чого і приймати остаточне рішення, як діяти далі.
