Основи основ
Нагадаємо: «дитячі» аліменти — це грошова форма участі одного з батьків, який проживає окремо від дитини, в її утриманні.
За загальним правилом аліменти виплачують до досягнення дитиною повноліття (тобто 18 років).
Виняток із цього правила становлять два випадки. А саме коли:
• повнолітня дитина продовжує навчання і у зв’язку з цим їй необхідна матеріальна допомога.
У такому разі батьки зобов’язані утримувати своє чадо до 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу (ст. 199 СКУ*). Таке право учня присікається в разі припинення його навчання;
* Сімейний кодекс України від 10.01.02 р. № 2947-III.
• повнолітня дитина є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги (ч. 1 ст. 198 СКУ) за умови, що батьки дитини мають можливість надавати таку допомогу.
Зазвичай тут мова йде про повнолітніх дітей, які за станом здоров’я не можуть себе забезпечувати самостійно. Простіше кажучи, про тих, хто має інвалідність.
Виплати у цьому випадку будуть стягуватися протягом усього періоду непрацездатності.
Способи та підстави сплати аліментів
Аліменти на дітей можуть сплачуватися як у добровільному, так і у примусовому порядку.
У добровільному порядку це відбувається у двох випадках:
1) з власної ініціативи того з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Тут підставою для утримання та виплати аліментів буде заява про відрахування аліментів на дитину із заробітної плати такого одного з батьків (ч. 1 ст. 187 СКУ). На підставі поданої заяви роботодавець перераховує аліменти не пізніше триденного строку з дня виплати заробітної плати.
Зверніть увагу: заява може бути працівником відкликана в односторонньому порядку без зазначення причини;
2) за договором про виплату аліментів на дитину, укладеним батьками (ст. 189 СКУ).
Якщо працівник прийме рішення виплачувати аліменти, передбачені таким договором, за допомогою роботодавця, то підставою для їх утримання також буде заява про відрахування аліментів на дитину, до якої може бути додано копію договору.
Зауважте: з добровільно виконуваного цей варіант може перетворитися на примусовий. Якщо один із батьків не виконує умов договору, аліменти можуть стягуватися відповідно до виконавчого напису нотаріуса через виконавця.
Таке правило прямо передбачене ч. 2 ст. 189 СКУ.
Якщо стягуємо примусово, підставою будуть:
1) постанова виконавця про звернення стягнення на зарплату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника на підставі відповідного рішення суду;
2) постанова виконавця про звернення стягнення на зарплату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника на підставі виконавчого напису нотаріуса на договорі між батьками про виплату аліментів на дитину;
3) заява від отримувача аліментів + виконавчий лист.
Правове регулювання процедури стягнення на підставі цих документів з’явилося відносно нещодавно у зв’язку з переформатуванням виконавчого провадження. Раніше для аліментів вона допускалася тільки на практиці. Тепер отримувач «зі спокійною душею» може звернутися до бухгалтерії безпосередньо, оминувши виконавців.
Відповідна норма міститься у ст. 7 Закону № 1404**.
** Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.16 р. № 1404-VIII.
У такій заяві мають бути зазначені:
• реквізити банківського рахунку, на який потрібно буде перераховувати кошти;
• П. І. Б., реквізити документа, що підтверджує особу стягувача (паспорт).
Детальніше про цю та інші зміни у сфері виконавчого провадження читайте в «БТ», 2016, № 45, с. 31.
Розмір аліментів
Почнемо з того, що аліменти можуть бути призначені в частці від доходу або у твердій сумі.
На який же розмір аліментів може претендувати отримувач? Усе залежить від того, хто його визначатиме.
Якщо це відбувається у судовому порядку, то служителі Феміди керуються СКУ і КЗпП.
За загальним правилом мінімальний розмір виплат на одне чадо не може бути менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СКУ). Але коли справа стосується аліментів у твердій грошовій сумі, суд може визначити їх і в меншому розмірі. У такому разі різниця покривається за рахунок державної допомоги.
Якщо аліменти стягуються на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання. Вона і стягуватиметься до досягнення старшою дитиною повноліття.
Старшій дитині «стукнуло» 18 років і жоден з батьків не подав позов про визначення розміру на інших дітей? У такому разі аліменти стягуються без урахування рівної частки, належної дитині, яка досягла повноліття.
А що з максимальним розміром? У разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей розмір аліментів може досягати 70 % від доходу платника — якщо йдеться про суми для неповнолітніх.
Сплата аліментів на дитину здійснюється в добровільному порядку? У цьому випадку розмір аліментів визначається:
• за домовленістю між батьками дитини, якщо укладається договір про сплату аліментів, і зазначається в такому договорі, а також у заяві про відрахування аліментів (якщо воно здійснюється роботодавцем із зарплати). Причому в такому разі розмір аліментів не може бути нижче встановленого ч. 2 ст. 182 СКУ (див. вище). Це прямо прописано в ч. 1 ст. 189 СКУ. Максимальної межі для аліментів немає;
• самостійно платником аліментів і зазначається в заяві про відрахування аліментів (якщо відрахування аліментів здійснюється із заробітної плати на підставі заяви, при цьому договір між батьками не укладався).
Цікаво, що для такого випадку законодавець не встановив ані нижньої, ані верхньої межі аліментів.
Розмір відрахувань
Одразу звертаємо вашу увагу: розмір відрахувань із зарплати та інших доходів платника аліментів обчислюється виходячи із суми, що залишилася після утримання податків і зборів (ч. 1 ст. 70 Закону № 1404).
За загальним правилом при утриманні із заробітної плати за декількома виконавчими документами за працівником у будь-якому разі повинно бути збережено 50 % заробітку, що підлягає виплаті.
Якщо аліменти стягуються на користь неповнолітніх, максимальний розмір відрахувань становитиме 70 % від зарплати. Про це нам говорить як ст. 128 КЗпП, так і ст. 70 Закону № 1404.
Якщо стягнути аліменти в розмірі, зазначеному в постанові виконавця, неможливо, роботодавець нараховує такому платнику заборгованість зі сплати аліментів.
Здавалося б, усе чітко та зрозуміло. Але на практиці в роботодавця виникає безліч запитань, на які, на жаль, нормативка відповіді не дає.
Припустимо, на підприємство прийшла постанова виконавця, на підставі якої вам необхідно стягнути аліменти і заборгованість за ними, а порядок і черговість такого стягнення там не прописано. Як бути? Звертатися до автора постанови за роз’ясненнями.
Річ у тім, що підказати, як діяти в такій ситуації, повинна відповідна постанова виконавця. І ось чому. Згідно з п. 16 розд. Х Інструкції № 512/5 виконавець у такому разі приймає рішення про стягнення 50 % від заробітку боржника для забезпечення поточних платежів.
Якщо це не так і момент проґавили, вирішити проблему повинен виконавець.
Роботодавець отримав декілька виконавчих листів від різних виконавців, де загальна сума аліментів перевищує обмеження ст. 128 КЗпП?
Тут наші рекомендації зводяться до такого.
Варіант 1. Поговоріть з платником. Попросіть написати заяву із згодою на стягнення більшої суми із зарплати. Поясніть йому, що наразі утворюється заборгованість, яку рано чи пізно все одно доведеться погасити. Нагадайте про можливість звернутися до суду, щоб зменшити розмір аліментів.
Варіант 2. Він буде рятівною паличкою, якщо аліментник відмовляється (тобто перший варіант не спрацьовує). За такого розвитку подій, на наш погляд, підприємство може керуватися нормами для виконавця і нарахувати борг.
На озброєння беремо ст. 46 Закону № 1404, а також п. 18 розд. Х Інструкції № 512/5 (ср. ). В останньому наводиться цілком прозорий приклад: за двома виконавчими документами боржник зобов’язаний оплачувати аліменти в розмірі 1/4 і 1/3 частин зарплати, що умовно відповідають 25 % і 33,33 % зарплати, а всього 58,33 %:
1) визначаємо, який розмір стягнення припадає на один відсоток необхідних для утримання за виконавчими документами сум:
50 % : 58,33 = 0,857;
2) проводимо розрахунок розміру заробітку, що підлягає стягненню за кожним виконавчим документом:
а) 0,857 х 25 % = 21,4 %;
б) 0,857 х 33,33 % = 28,6 %.
Зверніть увагу: за кожною постановою виконавця щокварталу і після закінчення строку відповідних виплат підприємство зобов’язане подати окремий звіт про проведені відрахування та виплати.
Форму такого звіту наведено в додатку 9 до Інструкції № 512/5.
Та сама історія і при звільненні працівника. У цьому випадку звіт подається за період з моменту подання останнього звіту до моменту звільнення працівника.
Звіти надсилаються виконавцю, який долучає їх до матеріалів виконавчого провадження (пп. 8 і 9 розд. Х Інструкції № 512/5).
Власне кажучи, форма звіту дозволяє зазначити і причини утворення боргу, і його розмір.
Якщо аліменти стягуємо за заявою самого працівника, чи поширюються обмеження за виплатами, установлені КЗпП, у розмірі не більше 50 (70) % (див. вище)?
Оскільки КЗпП встановлює обмеження в таких розмірах для стягнення саме за виконавчими документами, то на випадки добровільної сплати аліментів вони не поширюються.
Висновок: навіть якщо працівник у заяві (договорі) побажав відраховувати всю зарплату на аліменти, його прохання потрібно задовольнити.
А як бути, якщо вам прийшла постанова (аліментник написав заяву, є договір про виплату аліментів на дитину тощо), де зазначений розмір відрахувань у твердій грошовій сумі нижче встановленого ч. 2 ст. 182 СКУ?
Нічого страшного. Утримуйте стільки, скільки зазначено в документах.
Підприємство не може відраховувати інші суми, ніж ті, що передбачені в постанові (заяві, договорі). Але, звісно, пам’ятаючи про обмеження, установлені законодавством, та особливості їх застосування.
Способи виплати
Способи виплати аліментів різні. Це може бути видача коштів безпосередньо отримувачу через касу підприємства, перерахування на певний банківський рахунок, через виконавця (на депозитний рахунок) або через відділення зв’язку.
Усе залежить від того, що передбачено в постанові виконавця (договорі про виплату аліментів, заяві про утримання аліментів).
Але інколи з перерахуванням аліментів теж виникають проблеми. Наприклад, ви виплачуєте ці суми поштовим переказом, але вони повертаються. Відділення зв’язку повідомляє про відсутність отримувача. Виникає запитання: що робити далі?
Тут усе залежить від того, на якій підставі проводяться виплати. Якщо це відбувається в межах виконавчого провадження, рекомендуємо повідомити про ситуацію, що склалася, виконавця. Він зможе вжити необхідних заходів. Швидше за все, вам доведеться перераховувати аліменти на спеціальний депозитний рахунок (п. 14 розд. Х Інструкції № 512/5).
Якщо ж ситуація, про яку ми говорили вище, склалася при добровільній виплаті аліментів на підставі, наприклад, заяви аліментника, рекомендуємо про це повідомити його. Вирішити це питання в його інтересах.
Головне — зберігайте платіжні документи, чеки, які свідчитимуть про своєчасне відправлення грошових коштів.
Стягнення аліментів — це здебільшого складна та неприємна процедура як для батьків, так і для роботодавця. Упевнені, що за допомогою нашої статті вона пройде хоча б менш проблемно.
