Проблема з визначенням курсу НБУ за імпортними товарами виникає за ситуації, коли їх прибуткують без передплати.
У передплатному варіанті курс для оприбутковування товарів береться на дату списання валюти з поточного рахунка імпортера ( п. 6, абз. «б» п. 7 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», п. 2.5 Методрекомендацій № 2*).
* Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом МФУ від 10.01.07 р. № 2.
А ось у постоплатному варіанті на практиці з цією метою зазвичай використовують курс НБУ, вказаний у митній декларації. Наполягають на цьому і податківці (див. лист ГУ ДФСУ у м. Києві від 06.01.17 р. № 395/10/26-15-14-06-04).
Але такий підхід не цілком точний, що підтвердив і Мінфін у листі, який коментується. Він дійшов висновку, що датою здійснення операції для зарахування підприємством активів (товарів) на баланс є дата, на яку підприємству переходять усі ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на придбані активи (товари).
А згідно з п. 2.5 Методрекомендацій № 2 запаси, придбані за іноземну валюту, оцінюються у валюті звітності із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операцій (дату визнання активів).
Із цього можна дійти висновку, що, на думку Мінфіну, при оприбутковуванні імпортних товарів слід використати курс НБУ на ту дату, на яку підприємству переходять усі ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на придбані активи (товари). Зазвичай цей момент визначають, виходячи з умов Інкотермс.
Водночас якщо бути зовсім точним, то покупець може відобразити в балансі товари при виконанні двох умов: до нього перейшло і (1) право власності на товари, і (2) пов’язані з ними ризики ( п. 2.1 Методрекомендацій № 2).
