У листі, що коментується, столичні податківці висловили свою позицію з приводу статусу рахунка-фактури (інвойсу) як первинного документа.
Нагадаємо, що в листі Мінфіну від 16.02.17 р. № 31-11410-06-5/4339 // «БТ», 2017, № 10, с. 7, на який посилаються і податківці, були наведені умови, за яких рахунок-фактура (інвойс) може використовуватися як первинний документ без складання акта прийому-передачі товарів (робіт, послуг).
Зокрема, Мінфін дійшов висновку, що це можливо тільки в разі його оплати, яка підтверджується відповідними документами (платіжним дорученням, розрахунковим чеком, касовим чеком, розрахунковою квитанцією, випискою з карткового рахунка, квитанцією до прибуткового касового ордера тощо).
При цьому рахунок-фактура може бути складений у паперовій або електронній формі і повинен мати реквізити, які надають можливості ідентифікувати господарську операцію і її учасників, а саме:
• назву підприємства, від імені якого складений рахунок-фактура;
• назву контрагента;
• зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
• особистий підпис або інші дані, які надають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунка-фактури.
І ось запитання про статус рахунка-фактури (інвойсу) при здійсненні ЗЕД-операцій на придбання товарів було поставлене податківцям.
Контролери в листі, що коментується, дійшли правильних висновків.
Вони зазначили, що інвойс фактично є документом, згідно з яким проводиться оплата за товар. Проте рахунки-фактури не фіксують господарської операції, розпорядження або дозволу на її проведення і мають тільки інформаційний характер.
На думку податківців, інвойс можна вважати первинним документом. Але в ситуації імпорту товару за наявності лише інвойсу частина інформації буде недоступною. Наприклад, буде відсутня дата надходження товару, оскільки інвойс зазвичай оформляється раніше митної декларації. У результаті цього за наявності тільки інвойсу невідомо, який саме курс валют НБУ застосовувати, що зробить неможливим визначення фактичної вартості товару, а також розміру митних платежів і ПДВ.
На підставі викладеного податківці дійшли висновку, що для оприбутковування товару недостатньо мати один інвойс, потрібно обов’язково мати в наявності і митну декларацію, яка є первинним документом.
Ми згодні з податківцями.
Дійсно, в зовнішньоекономічній діяльності рахунок-фактура (інвойс) може підтверджувати тільки факт надання послуг і то за умови, що він оформляється вже після надання послуг і містить усі необхідні дані, які підтверджують факт їх надання. Зрозуміло, такий рахунок повинен містити всі реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.
Зазначимо також, що небажано використовувати рахунок-фактуру як первинний документ у внутрішньоукраїнських операціях надання послуг. Адже у вітчизняній практиці рахунок-фактура зазвичай оформляється саме для оплати товарів (робіт, послуг).
Причому в окремих випадках такий рахунок виписують уже після факту надання послуг, і в ньому міститься вся необхідна інформація саме про вже надані послуги. А без цього рахунок-фактура (нехай і сплачений) не може бути первинним документом, що підтверджує факт надання послуг.
До того ж у платників ПДВ використання такого документа може викликати плутанину з ПДВшним обліком, оскільки однією з подій для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ є дата оформлення документа, що підтверджує факт надання послуг ( абз. «б» п. 187.1 ПКУ). Тому має сенс факт надання послуг у межах України підтвердити окремим документом, наприклад, актом прийому-передачі послуг.
