Платники податку на прибуток знають, що безнадійна заборгованість — це заборгованість, що відповідає одній з ознак, наведених у п.п. 14.1.11 ПКУ. Зокрема, безнадійною є заборгованість, за якою минув строк позовної давності ( п.п. «а» п.п. 14.1.11 ПКУ).
Нагадаємо, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ч. 1 ст. 257 ЦКУ).
Водночас податківці у листі, який коментується, наполягають, що заборгованість є безнадійною, тільки коли виконується дві умови:
1) за такою заборгованістю минув строк позовної давності;
2) кредитор здійснив відповідні заходи з її стягнення, але вони не призвели до позитивних наслідків.
Які саме заходи мають на увазі податківці у листі, що коментується, вони не уточнюють.
Водночас наявність таких заходів податківці обґрунтовують, спираючись на норми ЦКУ. Так, позовна даність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу ( ст. 256 ЦКУ).
При цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( п. 4 ст. 267 ЦКУ).
Для повної картини варто ще додати, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності ( ч. 2 ст. 267 ЦКУ). А позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення ( ч. 3 ст. 267 ЦКУ).
Очевидно, що під «відповідними заходами» податківці мають на увазі звернення до суду, який і має визначити, сплинув строк позовної давності чи ні.
Дійсно, якщо кредитор звернеться до суду після того, як мине 3 роки, а боржник не заявить про сплив строку позовної давності, то суд може прийняти рішення на користь кредитора.
