Наприкінці І кварталу 2017 року Кабмін зробив «ведмежу послугу» всім аграріям (див. статтю «Хотіли як краще, а… скасували норми природного убутку» // «БТ», 2017, № 15), скасувавши деякі «застарілі» нормативні акти СРСР. До переліку скасованих документів потрапили, зокрема, і норми убутку зерна при його транспортуванні чи зберіганні (скасовано накази Держпостач СРСР від 31.01.85 р. № 12 та Мінхлібпрод СРСР від 28.01.86 р. № 23).
Як видно із листа, що коментується, скасування таких норм негативно відобразиться на аграріях. Так, податківці наполягають, що при списанні зерна, втраченого при транспортуванні, потрібно нарахувати «компенсуючі» податкові зобов’язання (ПЗ) з ПДВ згідно із ст. 198.5 ПКУ, причому на весь обсяг втрат. Аргументують вони це тим, що все втрачене зерно при транспортуванні є використаним у негосподарській діяльності.
Ми з таким висновком не можемо погодитись. Під госпдіяльністю розуміють діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу (п.п. 14.1.36 ПКУ).
Втрата частини ваги зерна під час транспортування (наприклад, через усушку) прямо пов’язана із господарською діяльністю аграрія. Проте довести контролерам, яка частина втрат є природною (неминучі технологічні втрати), а яка — наслідком недбалого ставлення до запасів (розкрадання, порушення правил перевезення тощо), дуже важко без відповідного нормативного документа. Проте можна, якщо правильно все задокументувати.
Податківці не вперше вимагають нараховувати ПЗ при втраті зерна під час транспортування (див. лист ДФСУ від 11.07.17 р. № 1121/6/99-99-15-03-02-15/ІПК // «БТ», 2017, № 33). Тому вважаємо, що переконати їх у протилежному без втручання працівників Феміди буде ой як складно.
