З року в рік зростає кількість бажаючих займатися агробізнесом. Але часто у власників землі немає необхідних ресурсів для вирощування продукції, а от особи, у яких є такі ресурси, все частіше стикаються з дефіцитом земель для розширення виробництва.
У такій ситуації взаємовигідним може бути ведення спільної діяльності з вирощування сільгосппродукції. Але при цьому часто виникають запитання щодо оподаткування такого бізнесу.
До контролерів звернувся платник єдиного податку групи 4. Його цікавлять такі запитання:
1) чи потрібно включати землю (вона належить фізособі), на якій здійснюється вирощування сільгосппродукції за договором про спільну діяльність, до об’єкта оподаткування платника єдиного податку групи 4?
2) чи можна продукцію, вирощену на таких землях, віднести до власновирощеної продукції?
Відповіді на них дали контролери у листі, що коментується.
Податківці нагадали, що об’єктом оподаткування для платників єдиного податку групи 4 є земля, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п. 2921.1 ПКУ).
Якщо ж мова йде про спільну діяльність, то земля в цьому випадку не передається платнику єдиного податку ні у власність, ні у користування. Така земля є вкладом у спільну діяльність та складає об’єкт спільної сумісної власності (п. 1 ст. 1132 та п. 1 ст. 1133 ЦКУ). Отже, земля, яка використовується у спільній діяльності, не надана єдиноподатнику для одноосібного користування. А тому податківці наполягають: земельна ділянка, що використовується у спільній діяльності, не може бути включена до об’єкта оподаткування для платника єдиного податку групи 4.
Враховуючи це, податківці цілком справедливо зазначають, що продукція, яка вирощена на такій землі, не вважається власновирощеною продукцією єдиноподатника. А отже, і дохід, отриманий від реалізації такої продукції, аграрій не зможе вважати сільгоспдоходом при розрахунку 75 % сільгоспчастки.
Доходи від спільної діяльності аграрій включає тільки до свого загального доходу при розрахунку сільгоспчастки. Отже, такий дохід зменшить розмір сільгоспчастки і може вплинути на можливість підприємства перебувати на єдиному податку.
При цьому до його доходу потрапить не вся виручка, отримана від реалізації «спільної» сільгосппродукції, а тільки прибуток, який йому буде виплачено за умовами договору про спільну діяльність (зазвичай, пропорційно здійсненому вкладу у виробництво).
Річ у тому, що доходи, які формуються в результаті провадження господарської діяльності за договором про спільну діяльність, є об’єктом права сумісної власності. А отже, учасники мають одноосібне право лише на частину оподаткованого прибутку від провадження господарської діяльності.
При цьому не має значення, хто з учасників веде окремий облік здійснення спільної діяльності відповідно до П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Законодавство не передбачає права будь-якого з учасників визнавати отриманий дохід від здійснення спільної діяльності одноосібним доходом, отриманим від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки.
Крім того, фіскали нагадали, що норми договорів про спільну діяльність передбачають особливий порядок нарахування та сплати податків та зборів, тому такі договори підлягають реєстрації в контролюючих органах як окремий платник податків.
Також у листі, який коментується, податківці нагадали, що оскільки земля не належить юрособі, то платником земподатку буде саме власник цієї землі — фізособа (п. 269.1 ПКУ). Водночас якщо витрати із сплати цього податку за умовами здійснення спільної діяльності відшкодовуються власнику землі, то такі витрати вважаються спільними витратами. Але лише за умови, що вони відшкодовуються власнику землі з загального рахунку, відкритого для здійснення спільної діяльності.
