(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 47
  • № 46
  • № 45
  • № 43-44
  • № 42
  • № 41
  • № 40
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
20/27
Бухгалтерський тиждень
Бухгалтерський тиждень
Листопад , 2017/№ 48

Неповний робочий час: норми

Для одних роботодавців установлення неповного робочого часу є необхідністю, що дозволяє в умовах фінансових труднощів скоротити витрати на оплату праці і зберегти наявний склад кваліфікованих працівників, а для інших — обов’язком, установленим нормами трудового законодавства. Крім того, на практиці доволі часто неповний робочий час установлюється на прохання працівника. Приймаєте працівника на роботу на умовах неповного робочого часу, тоді давайте поговоримо про те, як розрахувати йому норму тривалості робочого часу.

Робочий час — це час, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати трудові функції згідно з трудовою угодою. Його нормальна тривалість не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. Це прямо вказано в ст. 50 КЗпП.

Разом з тим трудове законодавство допускає можливість встановлення працівникам неповного робочого часу в таких варіантах:

неповний робочий день, тобто зменшення тривалості щоденної роботи;

неповний робочий тиждень, тобто зменшення кількості робочих днів на тиждень при нормальній тривалості робочого дня;

поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня.

У загальному випадку один із вказаних режимів може встановлюватися за домовленістю між працівником і роботодавцем (див. ст. 56 КЗпП). Проте в окремих випадках згода роботодавця на встановлення неповного робочого часу не потрібна. Так, роботодавець зобов’язаний установити неповний робочий час, якщо з таким проханням до нього звернеться, наприклад:

• вагітна жінка;

• жінка, яка має дитину у віці до 14 років або дитину-інваліда, у тому числі що перебуває під її опікою;

• жінка, яка доглядає хворого члена сім’ї згідно з медичним висновком;

• батько, що виховує дітей без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальній установі);

• опікун, піклувальник, один із прийомних батьків або один з батьків-вихователів.

А ось працівникам похилого віку на їх прохання можуть бути встановлені неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ст. 13 Закону № 3721*). Особами похилого віку вважаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 р. № 1058-IV, а також особи, яким до досягнення вказаного пенсійного віку залишилося не більше півтора року (ст. 10 Закону № 3721).

* Закон України «Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.93 р. № 3721-XII.

Крім того, за наявності істотних змін в організації виробництва і праці неповний робочий час може бути встановлений за ініціативою роботодавця. Проте в цьому випадку роботодавцеві доведеться дотриматися процедури зміни істотних умов праці, передбаченої ст. 32 КЗпП. Причому про майбутні зміни працівника, умови праці якого міняються, треба буде повідомити не пізніше ніж за 2 місяці.

А якщо працівник не згоден продовжувати роботу в нових умовах? У такому разі з ним припиняють трудовий договір на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Важливо! Неповний робочий час може бути встановлений як на певний час, так і на необмежений строк, при прийнятті на роботу працівника або під час роботи. Майте на увазі: робота на умовах неповного робочого дня (тижня) не тягне за собою якихось обмежень трудових прав працівників (ч. 3 ст. 56 КЗпП).

До речі (див. лист Мінпраці від 03.03.08 р. № 42/13/133-08), робота за сумісництвом є різновидом роботи на умовах неповного робочого часу.

Тому матеріал, наведений у цій статті, повною мірою поширюється і на сумісників.

Встановлення неповного робочого часу зобов’язує роботодавця виконати певну «паперово-розрахункову» роботу. Поговоримо про неї.

Паперове

Якщо неповний робочий час установлюють за домовленістю сторін, то про своє бажання працювати менше нормальної тривалості робочого часу працівник вказує у відповідній заяві. Серед іншого, у ній працівник відображає бажані:

• режим роботи (неповний робочий день, неповний робочий тиждень або їх поєднання);

• тривалість робочого дня в робочі дні тижня (якщо зменшується робочий день) та/або кількість робочих днів протягом робочого тижня (якщо зменшується кількість робочих днів) або кількість робочих годин на тиждень, якщо порядок виходу працівника на роботу регулюється графіком виходу на роботу (графіком змінності).

Якщо роботодавець згоден, то він, у свою чергу, обумовлює такі умови роботи в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу (якщо неповний робочий час установлюють працівникові при прийнятті на роботу) або в наказі (розпорядженні) про встановлення неповного робочого часу (якщо його встановлюють у процесі трудової діяльності працівника). У цьому ж документі роботодавець може вказати, яку частину штатної одиниці займатиме працівник з неповним робочим часом.

Якщо неповний робочий час установлюють за ініціативою роботодавця у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (ч. 3 ст. 32 КЗпП), то умови його встановлення визначає роботодавець у наказі (розпорядженні) про заходи щодо встановлення неповного робочого часу у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Нормувальне

Для працівника, якому встановлений неповний робочий час, роботодавець зобов’язаний розрахувати індивідуальну норму робочого часу. Для цього йому знадобляться відомості про:

• тривалість щоденної роботи і робочого тижня працівника;

• вихідні дні і вільні від роботи дні, встановлені працівникові (якщо він працюватиме в режимі неповного робочого тижня);

• святкові і неробочі дні, що вказані у ст. 73 КЗпП і припадають на період, на який розраховується норма робочого часу.

Важливо! Якщо святковий/неробочий день (ст. 73 КЗпП) збігається з вихідним, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого (ч. 3 ст. 67 КЗпП). А ось якщо святковий або неробочий день збігається з вільним від роботи днем, то таке перенесення не здійснюється.

Приклад 1. Працівникові встановлений режим неповного робочого тижня з робочими днями вівторок — четвер (8-годинний робочий день). При цьому вихідними днями для нього є субота і неділя. Понеділок і п’ятниця — вільні від роботи дні у зв’язку з роботою в режимі неповного робочого тижня.

У січні 2018 року святковий день 1 січня (Новий рік) припадає на понеділок. Цей день є для працівника вільним від роботи днем, а не вихідним. Тому вимога ст. 73 КЗпП про перенесення вихідного дня тут не діє.

А якими є справи зі святковим днем 7 січня (Різдво Христове)? Він збігається з вихідним днем працівника (7 січня 2018 року припадає на неділю). Отже, тут «включається» ст. 73 КЗпП, і вихідний день із 7 січня (неділя) переноситься на 8 січня (понеділок). У результаті у працівника день 8 січня 2018 року міняє свій статус з «вільного від роботи дня» на «вихідний день». У зв’язку з такою «накладкою» інший вільний від роботи день працівникові не надають. Тому 9 січня 2018 року (вівторок) буде у нього робочим днем.

Далі, визначившись із вихідними, вільними від роботи і святковими/неробочими днями, розподіляємо робочий час за робочими днями тижня і визначаємо, зокрема:

• кількість робочих днів у кожному календарному місяці періоду, за який обчислюємо норму робочого часу, а також загалом за такий період і за календарний рік. Причому врахуйте: тривалість роботи працівників, яким встановлений неповний робочий час, не скорочується напередодні святкових і неробочих днів на 1 годину (див. лист Мінсоцполітики від 28.08.14 р. № 397/12/116-14);

• індивідуальну норму тривалості робочого часу для кожного місяця періоду, за який обчислюємо норму робочого часу, а також загалом за такий період і за календарний рік.

Приклад 2. Працівникові встановлений режим неповного робочого дня (4 години на день). Робочими днями у нього є середа — неділя, вихідними днями — понеділок і вівторок.

Незважаючи на те, що в грудні 2017 року працівник працюватиме 31 числа (передсвятковий день), тривалість його роботи в цей день скорочена не буде. Тобто працівник повинен буде відпрацювати у свій робочий день 31 грудня усі 4 години. Адже при неповному робочому дні не діє припис про скорочення тривалості передсвяткового дня на 1 годину.

Водночас госпрозрахункове підприємство може прописати в колективному договорі можливість скорочення тривалості роботи напередодні святкових днів для працівників, яким установлений режим неповного робочого часу (неповного робочого дня та/або неповного робочого тижня). У цьому ж документі слід зазначити, наскільки скорочуватиметься тривалість роботи у передсвяткові дні (наприклад, на 1 годину або на час, обчислюваний з урахуванням зайнятості працівника). Зі свого боку, вважаємо за доцільне передбачити таке скорочення для працівників з неповним робочим тижнем.

Хтось скаже: «Ой, як складно! Може, просто помножити норму для п’ятиденки на частину штатної одиниці, яку займає працівник з неповним робочим часом, і не мучитися з розрахунком?». Ні, так чинити ми вам не рекомендуємо. Пояснимо чому.

Розрахунок норми робочого часу, наприклад, на 2017 рік, який був зазначений Мінсоцполітики в додатку до листа від 05.08.16 р. № 11535/0/14-16/13, наведений для п’ятиденного (!) робочого тижня з двома вихідними днями в суботу і неділю (!) при однаковій (!) тривалості часу роботи за день протягом робочого тижня.

Якщо хоча б один з названих показників не «спрацьовує» (припустимо, на підприємстві не п’ятиденний робочий тиждень, або п’ятиденний, але вихідні дні інші, або п’ятиденний з вихідними днями в суботу і неділю, але тривалість часу роботи за день протягом робочого тижня різна), то підприємству не можна орієнтуватися на норми робочого часу, наведені в тому листі. Йому необхідно самостійно скласти календар робочого часу на відповідний робочий рік і провести розрахунок норми робочого часу з урахуванням діючих на підприємстві умов праці.

Дивіться самі.

Приклад 3. Працівникові з 1 грудня 2017 року буде встановлений режим:

1 варіант — неповного робочого дня — по 4 години на день. Вихідні дні — субота і неділя. 20-годинний робочий тиждень (4 год х 5 роб. дн.);

2 варіант — неповного робочого дня — по 4 години на день. Вихідні дні — понеділок і вівторок. 20-годинний робочий тиждень (4 год х 5 роб. дн.);

3 варіант — неповного робочого дня, з розподілом робочого часу за робочими днями тижня: понеділок — 6 годин, вівторок — 5 годин, середа — 4 години, четвер — 3 години, п’ятниця — 2 години. Вихідні дні — субота і неділя. 20-годинний робочий тиждень (6 год + 5 год + 4 год + 3 год + 2 год).

В усіх трьох варіантах, описаних вище, у працівника 20-годинний робочий тиждень. Проте норма робочого часу, наприклад на грудень 2017 року, буде різною. Вона становитиме для:

1 варіанта: 4 год х 21 роб. дн. = 84 год, де 21 — кількість робочих днів у грудні згідно з графіком роботи працівника (1, 4 — 8, 11 — 15, 18 — 22, 25 — 29 грудня);

2 варіанта: 4 год х 23 роб. дн. = 92 год, де 23 — кількість робочих днів у грудні згідно з графіком роботи працівника (1 — 3, 6 — 10, 13 — 17, 20 — 24, 27 — 31 грудня);

3 варіанта: (6 год + 5 год + 4 год + 3 год) х 4 роб. дн. + 2 год х 5 роб. дн. = 82 год, де 4 роб. дн. — це кількість робочих днів у грудні 2017 року, в які працівник відпрацює по 6 год (це 4, 11, 18 і 25 грудня), 5 год (це 5, 12, 19 і 26 грудня), 4 год (це 6, 13, 20 і 27 грудня) і 3 год (це 7, 14, 21 і 28 грудня), а 5 роб. дн. — кількість робочих днів у грудні 2017 року, в які працівник відпрацює по 2 год (це 1, 8, 15, 22, і 29 грудня).

Попри те, що в усіх трьох варіантах у працівника 20-годинний робочий тиждень, норма робочого часу на місяць різна. Що в цьому випадку вплинуло на її розрахунок? Тривалість робочого дня працівника та розподіл робочих і вихідних днів протягом тижня.

Таким чином, встановлюючи працівникові неповний робочий час, роботодавець зобов’язаний розрахувати йому норму робочого часу.

Використати норму робочого часу на 2017 рік, наведену в додатку до листа Мінсоцполітики від 05.08.16 р. № 11535/0/14-16/13* і розраховану під конкретну тривалість робочого тижня, роботодавці можуть лише для працівників з п’ятиденним робочим тижнем з двома вихідними днями в суботу і неділю з однаковою тривалістю часу роботи за день (наприклад, при 20-годинному робочому тижні — 4 години на день).

* Ознайомитися з нормою робочого часу, розрахованого за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу і неділю при однаковій тривалості часу роботи за день протягом робочого тижня, можна в статті «Календар рабочого часу на 2018 рік» // «БТ», 2017, № 42.

Неправильно робити розрахунок норми робочого часу для працівника з неповним робочим часом шляхом множення норми робочого часу, розрахованої для 40-годинного робочого тижня, на частину штатної одиниці, яку займає такий працівник.

Приклад 4. Працівникові встановлений режим неповного робочого дня — по 4 години на день. Вихідні дні — субота і неділя. 20-годинний робочий тиждень (4 год х 5 роб. дн.). Займає 0,5 штатної одиниці. Скорочення тривалості робочого часу для працівників з неповним робочим днем на підприємстві не передбачено.

Припустимо, що підприємство на 2017 рік визначило норму робочого часу для цього працівника шляхом множення норми робочого часу, розрахованої за календарем п’ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу і неділю при однаковій тривалості часу роботи за день 8 годин протягом робочого тижня та зменшенням тривалості роботи напередодні святкових і неробочих днів, на 0,5 (частина займаної працівником штатної одиниці), і отримало в результаті: 1986 год х 0,5 = 993 год.

У табелі обліку робочого часу за кожним робочим днем підприємство проставляло працівникові фактично відпрацьовані ним 4 години. У результаті за рік він відпрацював 996 год, що на 3 год перевищує норму. Звідки взялися ці 3 год?

Норма робочого часу на 2017 рік для працівника з 8-годинним робочим днем (993 год) розрахована з урахуванням зменшення тривалості роботи напередодні святкових і неробочих днів. А в працівника з прикладу такої «пільги» немає. Але підприємство при розрахунку і встановленні йому норми робочого часу в 993 год не врахувало цей факт.

Тому наша вам порада. Розрахуйте норму робочого часу для усіх працівників залежно від їх зайнятості. Затвердіть її відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця. Ознайомте з нормами працівників, бажано, не пізніше ніж за місяць до початку періоду, на який були розраховані норми. Це дозволить вам уникнути непотрібного нервування, у разі якщо на ваше підприємства завітають з інспекційним відвідуванням інспектори праці.

Висновки

  • Неповний робочий час може бути встановлений шляхом зменшення тривалості щоденної роботи (неповний робочий день) та/або зменшення кількості днів роботи (неповний робочий тиждень).
  • Для працівника, якому встановлений неповний робочий час, роботодавець зобов’язаний розрахувати індивідуальну норму робочого часу.
  • Для того щоб розрахувати для працівника норму робочого часу, необхідно мати відомості про встановлену йому тривалість щоденної роботи, дні, які є для нього робочими, вихідні і вільні від роботи дні (якщо він працюватиме в режимі неповного робочого тижня), а також святкові дні, що припадають на період, на який розраховується норма робочого часу.
неповний робочий час, норма тривалості робочого часу, індивідуальна норма робочого часу додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті