Про те, що фізична особа, яка перебуває у відрядженні, звільняється від сплати туристичного збору при оренді житла для тимчасового проживання (ночівлі), прямо вказано у п.п. 268.2.2 ПКУ.
Суб’єкт господарювання, який є податковим агентом зі сплати туристичного збору, запитав у контролерів: як переконатися, що особа, яка орендує житло для тимчасового проживання, є працівником, що перебуває у відрядженні?
Відповідь надали податківці у листі, що коментується.
Вони нагадали загальне визначення службового відрядження із п. 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59, а також про документи, які можуть підтвердити зв’язок відрядження з основною діяльністю підприємства (запрошення, укладений договір, документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах тощо).
Потім контролери нагадали про те, як мають бути оформлені первинні документи відповідно до п.п. 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88.
І наостанок «ощасливили» готельєра відповіддю: якщо працівники суб’єктів господарювання, яким надаються послуги з тимчасового проживання, прибули у відрядження та мають підтверджуючі документи, то такі громадяни не є платниками туристичного збору, тому збір їм не нараховується.
На наш погляд, тут податківці явно «перегнули палку». Справа в тому, що в ПКУ ідеться про те, що особа має просто підтвердити своє перебування у відрядженні (для цього достатньо надати копію наказу про відрядження), а не доводити адміністратору готелю зв’язок відрядження з діяльністю підприємства. Інакше всі клієнти порозбігаються до конкурентів, які не отримували такої індивідуальної консультації.
