Теми статей
Обрати теми

Приймаємо на роботу інваліда

Біляєва Олена, податковий експерт
Інвалідність — соціальне явище, уникнути якого не може жодне суспільство. І кожна держава відповідно до рівня свого розвитку, пріоритетів і можливостей формує соціальну й економічну політику у сфері захисту інвалідів. Працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для цієї категорії працівників — актуальна тема наразі для всіх без винятку роботодавців. Про це сьогодні й поговоримо.

Про «зобов’язалівку»

Інвалід — це особа зі стійким розладом функцій організму, який при взаємодії з оточуючим середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності (ст. 2 Закону № 875*).

* Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII.

Чинне законодавство надає інвалідам рівні з усіма громадянами права і можливості, у тому числі при реалізації права на працю. Інваліди можуть працювати на підприємствах і займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю (ст. 17 Закону № 875). Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.

Роботодавці (юрособи та фізособи-підприємці), що використовують найману працю, зобов’язані виділяти і створювати робочі місця для інвалідів у межах нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Він визначений у розмірі 4 % середньооблікової кількості штатних працівників (СКШП) за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб — у кількості 1 робочого місця (ст. 19 Закону № 875). Далі — тези з обов’язкового працевлаштування з посиланням на розширений матеріал.

«Зобов’язалівка» оминає тих (не потрібно реєструватися у Фонді соцзахисту інвалідів, подавати «інвалідний» Звіт, немає обов’язку працевлаштовувати інваліда), у кого СКШП облікового складу за рік не перевищує 7 осіб.

Підрахунок цього показника має свої нюанси. Зокрема, у розрахунках СКШП немає місця сумісникам! «Крокуємо» так:

Крок 1. Визначаємо кількість штатних працівників облікового складу за кожен день кожного місяця звітного року, включаючи вихідні, святкові та неробочі дні.

Крок 2. Визначаємо СКШП облікового складу за кожен місяць звітного року.

Крок 3. Визначаємо СКШП облікового складу за звітний рік

Стаття «Інвалідний» норматив: «готуй сани влітку, а воза — взимку» // «БТ», 2016, № 37

Якщо перевищує (СКШП облікового складу за рік перевищує 7 осіб): «шукати чи не шукати — ось у чому питання». Відповідь Фонду: «шукати, якщо не знайшов, — відповідати». Ми не такі категоричні в цьому питанні.

Знову ж таки потрібно врахувати такі моменти:

• кількість «обов’язкових» інвалідів теж рахують «не в лоб». Оперуємо саме СКШП інвалідів. Його розраховують аналогічно СКШП облікового складу всіх працівників, тільки враховують кількість працівників-інвалідів, для яких це місце роботи є основним. У виконання нормативу не зараховують інвалідів, які працюють за сумісництвом (маються на увазі зовнішні сумісники).

І ще один важливий момент: якщо інвалід прийнятий за основним місцем роботи на умовах неповного робочого часу, то у виконання нормативу він зараховується як повноправна одиниця;

• у фізосіб-підприємців є свого роду привілей. Підприємець-інвалід може зарахувати себе в рахунок виконання «інвалідного» нормативу, встановленого йому як роботодавцеві

Статті: «Робоче місце інваліда: усе, що потрібно знати» // «БТ», 2016, № 36;

«Інвалідний» норматив: на жаль, без дива» // «БТ», 2016, № 48;

«Не забуваємо! Здаємо «інвалідний» Звіт!» // «БТ», 2017, № 7

Робоче місце інваліда

Далі. Роботодавці можуть приймати інвалідів як на звичайні робочі місця, так і на спеціальні з урахуванням індивідуальних програм реабілітації (якщо це необхідно в результаті захворювання інваліда) і рекомендацій МСЕК (листи Фонду інвалідів від 29.02.08 р. № 1/6-51/06 і від 06.11.08 р. № 1/6-481/06). Якщо МСЕК у своїх документах не вказала на необхідність створення для інваліда спеціального робочого місця, то ви можете працевлаштувати його на звичайне робоче місце.

А що вважають спеціальним робочим місцем інваліда? Це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці людини з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного оснащення тощо. Інакше кажучи, це робоче місце, спеціально адаптоване під інваліда за допомогою спеціального технічного устаткування, пристосувань і пристроїв.

Причому спеціальне робоче місце для інваліда ви можете створити як на виробництві, так і в нього вдома, якщо він працюватиме вдома (ч. 4 ст. 18 Закону № 875).

При створенні такого робочого місця враховуйте обмежені можливості інваліда (анатомічні дефекти або нозологічні форми захворювання), його професійні навички і знання, а також рекомендації МСЕК. До цього закликає ст. 18 Закону № 875.

Природно, створити спеціальне робоче місце інваліда роботодавець може, але тільки якщо в нього вже є інвалід, який працюватиме на цьому місці надалі. Погоджується із цим і ВАСУ в п. 4.3 Рекомендацій «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування» від 14.04.08 р. № 07.2-10/2. Тому якщо ви вирішили працевлаштувати інваліда, наприклад, у рахунок виконання «інвалідного» нормативу, то достатньо створити (виділити) звичайне робоче місце, яке він згодом посяде. Створювати спеціальне робоче місце під якогось абстрактного інваліда не потрібно! Не радимо працевлаштовувати інваліда на роботу, яка йому протипоказана. Річ у тому, що ст. 24 КЗпП забороняє укладати трудовий договір з громадянином, якому пропонована робота протипоказана за станом здоров’я. Тому якщо хочете, щоб у ваших відносинах з інвалідом комар носа не підточив, то краще заручіться правильними документами від МСЕК — нехай вона в індивідуальній програмі реабілітації інваліда пропише, що робота на відповідній посаді не шкодить його здоров’ю. До того ж якщо ви з інвалідом душі один в одному не чуєте, то він узагалі може письмово відмовитися від виконання програми реабілітації, про що має бути зроблений відповідний запис у програмі реабілітації (п. 10 Положення № 757**).

** Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затверджене постановою КМУ від 23.05.07 р. № 757.

Чи потрібно проводити атестацію робочого місця інваліда? Відразу заспокоїмо вас: спеціальна атестація робочого місця, організованого (виділеного) для працівника, якому встановлена інвалідність, не передбачена чинним законодавством.

Атестація таких робочих місць за умовами праці проводиться на загальних підставах згідно з Порядком № 442*** на підприємствах, де технологічний процес, використовуване устаткування, сировина і матеріали є потенційними джерелами шкідливих та небезпечних чинників. І при цьому такі чинники здатні несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих і їх нащадків як зараз, так і в майбутньому.

*** Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою КМУ від 01.08.92 р. № 442.

Тобто основна мета атестації — реалізувати права працівників на: здорові і безпечні умови праці; пільгове пенсійне забезпечення; пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах. Причому зверніть увагу: йдеться про всіх працівників, а не тільки про інвалідів. У результаті атестації відповідні робочі місця відносять до однієї з категорій за видами умов праці: з особливо шкідливими та особливо важкими умовами (Список № 1); зі шкідливими і важкими умовами (Список № 2).

Прийняття на роботу

Інвалід, як і всі інші громадяни, може працювати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Проте, як уже було сказано вище, для цілей виконання нормативу надане місце роботи має бути для нього основним (ч. 5 ст. 19 Закону № 875). Крім того, інвалід має право працювати при досягненні ним пенсійного віку і при цьому він зараховується в рахунок виконання нормативу працевлаштування інвалідів (лист Фонду соцзахисту інвалідів від 08.09.08 р. № 1/8-89/06).

Зверніть увагу! Стаття 17 Закону № 875 не ставить право інвалідів на працю в залежність від установленої групи інвалідності. Не має значення група інвалідності прийнятого на роботу інваліда і для виконання нормативу працевлаштування інвалідів.

Далі. При прийнятті на роботу з інвалідом, як і зі звичайним працівником, укладають трудовий договір. За загальним правилом трудовий договір можна укладати як у письмовій, так і в усній формі (але в будь-якому разі потрібен наказ про прийняття).

Письмова форма трудового договору обов’язкова, зокрема якщо на роботу працевлаштується неповнолітній або роботодавцем є фізособа-підприємець або сам працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі (ст. 24 КЗпП)****.

**** Детальніше про письмову форму трудового договору можете прочитати в статті «Якщо працівник просить трудовий договір і посадову інструкцію» // «БТ», 2016, № 32.

Такий трудовий договір може бути як строковим (наприклад, на сезонну або тимчасову роботу), так і безстроковим. Нарівні з іншими працівниками при прийнятті на роботу інвалід надає паспорт, трудову книжку, документ про освіту і реєстраційний номер облікової картки платника податків. Окрім цього, інвалід подає документи, що підтверджують його інвалідність:

• копію довідки МСЕК про групу і причину інвалідності (виписка з акта огляду МСЕК за формою № 157-1/о, затвердженою наказом МОЗ від 30.07.12 р. № 577). Ця довідка буде підставою для надання інвалідові пільг і гарантій, передбачених законодавством (про них ми ще розповідатимемо в наступних публікаціях);

• копію пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії;

• індивідуальну програму реабілітації, розроблену МСЕК (за формою, затвердженою наказом МОЗ від 08.10.07 р. № 623).

Копії цих документів засвідчує роботодавець, а зберігаються вони в особовій справі працівника. Крім того, бажано на цих документах указати дату їх надання з підписом працівника-інваліда і дату отримання роботодавцем. Це убезпечить роботодавця від можливих розбіжностей з контролюючими органами або від трудових спорів.

Важливо! Роботодавець може вимагати від працівника документи про його стан здоров’я тільки тоді, коли працівникові необхідно пройти обов’язковий попередній (при вступі на роботу) медичний огляд.

В усіх інших випадках працівник самостійно вирішує, повідомляти роботодавця про наявність інвалідності чи ні.

А що коли працівник не повідомив роботодавця про встановлену йому інвалідність (не надав документи, що засвідчують інвалідність)? У цьому випадку перевіряючі не мають права притягувати роботодавця до відповідальності за ненадання такому працівникові встановлених чинним законодавством пільг і гарантій у період до отримання «інвалідних» документів.

Надумаєте відмовити в прийнятті на роботу інвалідові, який направлений до вас за розподілом після закінчення навчального закладу, — будьте готові розщедритися.

Чому? Та тому, що ч. 2 ст. 24 Закону № 875 у такій ситуації зобов’язує підприємство відшкодувати інвалідові витрати на проїзд до місця роботи і назад до місця проживання, а також витрати на проїзд супроводжуючого (якщо супроводжуючий потрібен).

Відмовляєте інвалідові, якого до вас направив центр зайнятості? Тоді обґрунтуйте причину відмови в працевлаштуванні в корінці направлення на працевлаштування.

Не забудьте в загальному порядку повідомити орган ДФСУ про працевлаштування працівника-інваліда. За невиконання цієї вимоги загрожує штраф.

На цьому сьогодні все. У наступному номері поговоримо про пільги і гарантії для працівників-інвалідів.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі