Суть справи: до суду звернувся платник ПДВ з позовом до ДФСУ, у якому попросив:
• визнати недійсними рішення комісії ДФСУ про відмову в реєстрації двох податкових накладних (ПН) у ЄРПН;
• зобов’язати ДФСУ зареєструвати у ЄРПН «відмовні» ПН.
Причину подання позову платник ПДВ пояснив тим, що після зупинки реєстрації ПН він на вимогу податківців надав усі необхідні «розблокувальні» документи, проте Комісія ДФСУ не взяла їх до уваги і відмовила в реєстрації ПН.
Суд, розглянувши матеріали справи, повністю став на сторону платника ПДВ (позов був задоволений). Аргументами в ухваленні такого рішення стали:
1. Грубе порушення фіскалами п.п. 201.16.1 ПКУ.
По-перше, у квитанції № 1 вони не зазначили жодного конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, на підставі якого була зупинена реєстрація ПН у ЄРПН. При цьому навели тільки загальні посилання на відповідність ПН блокуючим критеріям, визначеним п. 6 наказу Мінфіну від 13.06.17 р. № 567.
Тим часом п.п. 201.16.1 ПКУ вимагає зазначення конкретного виду критерію, адже від цього залежить перелік документів, який платник ПДВ повинен буде подати на розгляд Комісії ДФСУ для розблокування ПН.
Таким чином, у квитанції № 1 фіскальним органом, порушуючи п.п. 201.16.1 ПКУ, не було зазначено ні конкретного виду блокуючого критерію, ні конкретного переліку документів, необхідних для розблокування ПН.
На додаток, вимога, прописана у квитанції № 1, щодо подання Таблиці даних платника податку також визнана нечіткою і незрозумілою, оскільки містить посилання на п. 4 документа, назва якого не зазначена у квитанції.
2. Відсутність чіткої основи для відмови в реєстрації ПН у ЄРПН у Комісії ДФСУ.
Рішення Комісії ДФСУ про відмову в реєстрації ПН у квитанції № 2 містять загальну фразу про те, що причиною прийняття такого рішення є надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства і/або не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.
При цьому в рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства і яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію ПН.
3. Необґрунтована відмова в реєстрації ПН у ЄРПН із-за недостатності «разблокувальних» документів.
При розгляді справи підтвердилося, що:
• господарські операції, за результатами яких складені заблоковані ПН, мають реальний характер;
• платник ПДВ на момент здійснення таких господарських операцій мав усі достатні технічні, людські і матеріальні ресурси. Підтверджують зазначене документи, надані платником ПДВ (договори купівлі-продажу та оренди транспортних засобів, форми № 1ДФ, документи про походження товару);
• платник ПДВ задекларував ПДВ-зобов’язання операції, за якими були виписані заблоковані ПН.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оспорювані рішення Комісії ДФСУ є необґрунтованими, оскільки платником ПДВ подані всі необхідні документи, що підтверджують факт здійснення госпоперацій за ПН, у реєстрації яких було відмовлено. Відповідно, контролери не мали правових підстав для відмови платнику ПДВ в реєстрації заблокованих ПН.
Як результат:
• рішення Комісії ДФСУ про відмову в реєстрації ПН у ЄРПН визнані протиправними і скасовані;
• ДФСУ зобов’язали зареєструвати спірні ПН у ЄРПН;
• судовий збір у розмірі 3200 грн. присудили стягнути з бюджету на користь платника ПДВ.
