Обираємо систему оподаткування
Суб’єкти господарювання, які збираються організувати швацьке виробництво, можуть зареєструватися або юрособами, або фізособами-підприємцями.
Юрособи можуть обрати:
1) загальну систему оподаткування зі сплатою податку на прибуток або
2) спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку в третій групі за ставкою 3 % (з ПДВ) або 5 % (без ПДВ).
Фізособи-підприємці також можуть застосовувати:
1) загальну систему оподаткування зі сплатою ПДФО;
2) спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку в другій або в третій групі.
«Швейнику»-підприємцю найвигідніше перебувати в 2 групі платників єдиного податку, оскільки ставка єдиного податку там мінімальна — вона встановлюється у фіксованому розмірі в межах до 20 % розміру мінзарплати (640 грн.) на місяць.
Але тут є такий нюанс. «Швейники» іноді практикують відшив «на замовлення» з матеріалу замовника. Тобто здійснюють давальницькі операції. За такими договорами вони надають послуги з пошиття одягу замовникам. А платники єдиного податку 2 групи можуть надавати послуги, у тому числі побутові, тільки платникам єдиного податку та/або населенню (п.п. 2 п. 291.4 ПКУ). Тому якщо замовником пошиття буде «загальносистемник» (юрособа або фізособа-підприємець), то перебувати в 2 групі «швейник» у цьому випадку не зможе.
Тоді у складі спрощеної системи оподаткування йому залишається зареєструватися платником єдиного податку третьої групи (зі сплатою єдиного податку за ставкою 3 % (з ПДВ) або 5 % (без ПДВ).
Підіб’ємо підсумки: «швейникам»-підприємцям найвигідніше перебувати в групі 2 платників єдиного податку. Якщо ж це неможливо (зокрема, особа виконує роботи за давальницькою схемою), то краще реєструватися на загальній системі (юрособою або фізособою-підприємцем).
Використання РРО
Юрособи. При продажу одягу за готівковий розрахунок та або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток) юрособи зобов’язані використовувати РРО (ст. 3 Закону про РРО).
Водночас підприємства (окрім підприємств торгівлі) можуть не застосовувати РРО при торгівлі продукцією власного виробництва у разі проведення розрахунків у касі з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб’єкта господарювання (п.п. 1 ст. 9 Закону про РРО).
Не потрібний РРО і при проведенні безготівкової оплати через рахунки банків (п.п. 12 ст. 9 Закону про РРО, лист ГУ ДФС у м. Києві від 19.02.16 р. № 1329/Б/26-15-12-02-14).
Фізособи-підприємці. Порядок використання РРО у фізосіб-підприємців залежить від обраної системи оподаткування.
Зокрема, фізособи-підприємці, платники єдиного податку, звільнені від застосування РРО при будь-якому продажі товарів (п.п. 6 ст. 9 Закону про РРО). Так, згідно з п. 296.10 ПКУ не застосовуються РРО платниками єдиного податку 2 і 3 груп (фізособи-підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн грн. У разі перевищення цієї суми такий платник єдиного податку зобов’язаний застосовувати РРО.
Означене РРО-звільнення не поширюється на платників єдиного податку, що здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту. Водночас одяг не належить до технічно складних побутових товарів*, тому це обмеження до «швейників» не застосовується.
* Одяг не включений у Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 16.03.17 р. № 231.
Фізособи, які не застосовують РРО, можуть видати розрахунковий документ довільної форми із зазначенням реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.
Фізособи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов’язані використати РРО в загальному порядку (при торгівлі за готівковий розрахунок та/або в безготівковій формі з використанням платіжних карток).
При безготівковій оплаті через рахунки банків ці особи теж РРО не використовують.
Платіжні термінали
Особи, які зобов’язані застосовувати РРО, формально повинні використати й платіжні термінали. Так, відповідно до п. 14.19 Закону № 2346 суб’єкти господарювання зобов’язані забезпечувати можливість здійснення утримувачами електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем.
А згідно з ч. 2 ст. 17 Закону № 1023 забороняється будь-яким способом обмежувати використання споживачем електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов’язаний приймати їх до сплати.
Вимоги до суб’єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів у плату за продані ними товари (надані послуги) встановлені Постановою № 878 (ср. ). У ній говориться виключно про необхідність застосування платіжних терміналів для проведення розрахунків у певній кількості.
Водночас ті особи, які мають право не використати РРО, можуть не використовувати і термінали (п. 1 Постанови № 878).
Крім того, згідно з Постановою № 878 термінали можуть не застосовувати:
• суб’єкти малого підприємництва, які здійснюють госпдіяльність у населених пунктах з чисельністю населення до 100 тис. осіб;
• суб’єкти господарювання, які здійснюють госпдіяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 25 тис. осіб;
• підприємства торгівлі з торговою площею до 20 м2.
Інтернет-магазин: особливості проведення розрахунків
Оргпитання. «Швейники» (як юрособи, так фізособи-підприємці) можуть продавати свою продукцію через інтернет-магазин. Причому податківці підтвердили можливість продажу через інтернет-магазин товарів і платниками єдиного податку 2 групи (лист ГУ ДФС у Харківській області від 03.03.16 р. № 88/ФОП/20-40-13-01-15).
Зверніть увагу: у разі продажу одягу через інтернет-магазин у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців і громадських формувань має бути вказаний вид діяльності за КВЕД 47.91 «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет». На це зверталася увага в листах Держкомпідприємництва від 11.01.14 р. № 196/0/20-14, ДПСУ від 11.12.12 р. № 11229/0/71-12/15-2217Є, ГУ ДФС у Харківській області від 03.03.16 р. № 88/ФОП/20-40-13-01-15.
Форма розрахунків. Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися:
• з використанням платіжних інструментів;
• з використанням електронних грошей. Утім, сфера обігу електронних грошей в інтернет-торгівлі на сьогодні обмежена, оскільки «реальні» електронні гроші (Інтернет.Гроші, UkrMoney, RBKMoney, Яндекс. Гроші, QIWI, PayPal, E-gold, WebMoney) їм не відповідають;
• шляхом переказу грошових коштів;
• оплатою готівкою;
• іншим способом, передбаченим законодавством України.
Способи, строки і порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначають в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України (ч. 2 ст. 13 Закону № 675).
Використання РРО. Податківці вважають, що суб’єкти господарювання зобов’язані застосовувати РРО й у разі здійснення безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток у мережі Інтернет (листи ДФСУ від 27.05.16 р. № 5586/H/99-99-14-05-01-14, від 02.07.16 р. № 14421/6/99-99-14-05-01-15, від 17.08.16 р. № 17922/6/99-99-14-05-01-15).
Водночас у листі ДФСУ від 23.05.16 р. № 5295/К/99-99-22-07-03-14 було зазначено, що в разі здійснення розрахунків за реалізовані товари (надані послуги) між суб’єктами господарювання виключно через банківські установи РРО не застосовують. Тобто в тому випадку, коли стороння кур’єрська служба (при продажу через Інтернет) перераховує продавцю в безготівковому порядку отримані від покупця гроші, РРО при розрахунках з покупцем продавець застосовувати не зобов’язаний.
Водночас не цілком зрозуміло, як саме в інтернет-торгівлі можна видати розрахунковий чек за ситуації, коли товар (послуга) безпосередньо покупцю в момент їх розпечатування не передається.
При доставці товарів кур’єром (поштовою службою), на думку контролерів, розрахунковий документ (чек) може бути виданий покупцю кур’єром (поштовою службою) при передачі покупцю придбаного товару і сплаті ним коштів за його придбання. При цьому такий розрахунковий документ (чек) має бути роздрукований з використанням РРО, зареєстрованого на такого кур’єра (поштову службу). Таку позицію ДФСУ висловила, зокрема, у листах від 01.10.15 р. № 20887/6/99-99-22-07-03-15, від 17.08.16 р. № 17922/6/99-99-14-05-01-15.
У листах ДФСУ від 23.05.16 р. № 5295/К/99-99-22-07-03-14 від 27.05.16 р. № 5586/H/99-99-14-05-01-14, від 02.07.16 р. № 14421/6/99-99-14-05-01-15 податківці дійшли висновку, що суб’єкти господарювання, які використовують рекламні інтернет-сторінки для продажу товарів, робіт (послуг), реєструють РРО на загальних підставах за адресою розміщення таких магазинів, а в разі доставки власною кур’єрською службою можуть зареєструвати РРО на транспортний засіб, яким здійснюється доставка.
Податковий облік
Податок на прибуток. За операціями продажу готової продукції резидентам України коригувань фінрезультату в ПКУ не передбачено. Тому всі платники податку на прибуток (як «високодохідні», так і «малодохідні») показують ці операції в «прибутковому» обліку виключно за бухгалтерськими правилами.
ПДВ. На операції продажу готової продукції в загальному порядку нараховують податкові зобов’язання з ПДВ. А саме — це роблять на дату події, що сталася раніше (п. 187.1 ПКУ):
• дату зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок як оплати товарів/послуг, які підлягають постачанню, а в разі постачання за готівку — дату оприбутковування грошових коштів у касі платника податків;
• дату відвантаження товарів, а для послуг — дату оформлення документа, який засвідчує факт постачання послуг.
Якщо «швейник» продає готову продукцію нижче звичайної ціни, то йому доведеться додатково нарахувати податкові зобов’язання на суму перевищення мінімальної бази оподаткування згідно з абз. 2 п. 188.1 ПКУ.
На думку податківців, при розрахунку бази обкладення ПДВ операцій постачання самостійно виготовлених товарів/послуг звичайною ціною є ціна, визначена зацікавленими сторонами в цивільно-правовому договорі, яка, у свою чергу, повинна відповідати ринковій ціні (ціні, яка склалася на ринку товарів/послуг). Такий підхід був викладений, зокрема, у листах ДФСУ від 02.12.16 р. № 26186/6/99-99-15-03-02-15, від 14.04.17 р. № 661/2/99-99-15-03-02-10.
Бухгалтерський облік
Облік пошиття одягу ведуть за виробничою схемою. Зазвичай при цьому використовують позамовний метод обліку. У цьому методі об’єктом калькуляції є виробниче замовлення, що відкривається на виріб (невелику групу виробів) або частину виробу, окрему роботу або послугу. При його використанні всі прямі витрати обліковують у розрізі встановлених статей калькуляції за окремими виробничими замовленнями. Інші витрати відображають за місцями їх виникнення і включають у собівартість окремих замовлень відповідно до встановленої бази (ставки) розподілу.
У позамовному методі кожному замовленню присвоюють свій окремий номер (шифр), який зазначають в усіх первинних документах за цим замовленням. На кожне замовлення відкривають картку аналітичного обліку витрат, де вказують найменування, тип і якість виробу, замовника і строк виконання замовлення, цехи-виконавців, планову собівартість. Дані, відображені в цій карті, повинні повністю збігатися з даними первинних документів і відображатися на рахунку 23 «Виробництво» до закінчення робіт за цим замовленням (п. 514 Методрекомендацій № 373).
Фактичну собівартість одиниці виробів або робіт визначають після виконання замовлення шляхом ділення суми виробничих витрат на кількість виготовленої за цим замовленням продукції (виробів).
Приклад. «Швейник» отримав замовлення на виготовлення партії пальта. На це замовлення він витратив 200 м вовняної тканини за ціною 360 грн. за 1 м (у тому числі ПДВ — 60 грн.), 200 м підкладкової тканини за ціною 72 грн. за 1 м (у тому числі ПДВ — 12 грн.) і фурнітуру на суму 960 грн. (у тому числі ПДВ — 160 грн.). Із цих матеріалів було пошито 100 од. пальта. Зарплата швачкам склала 10000 грн., пальта були продані за ціною 1200 грн./шт. (у тому числі ПДВ — 200 грн.).
Операції відобразимо в обліку так, як наведено в таблиці нижче.
Облік операцій з пошиття одягу (позамовний метод)
| Господарська операція | Кореспонденція рахунків | Сума, грн. | |
| дебет | кредит | ||
| 1. Придбано вовняну тканину для пошиття пальта | 201/шерсть | 631 | 60000,00 |
| 2. Відображено податковий кредит з ПДВ на підставі ПН, зареєстрованої у ЄРПН | 641/ПДВ | 631 | 12000,00 |
| 3. Оплачено тканину постачальнику | 631 | 311 | 72000,00 |
| 4. Придбано підкладкову тканину для пошиття пальта | 201/підкл. | 631 | 12000,00 |
| 5. Відображено податковий кредит з ПДВ на підставі ПН, зареєстрованої у ЄРПН | 641/ПДВ | 631 | 2400,00 |
| 6. Оплачено тканину постачальнику | 631 | 311 | 14400,00 |
| 7. Придбано фурнітуру для виконання замовлення | 201/фурніт. | 631 | 800,00 |
| 8. Відображено податковий кредит з ПДВ на підставі ПН, зареєстрованої у ЄРПН | 641/ПДВ | 631 | 160,00 |
| 9. Оплачено фурнітуру постачальнику | 631 | 311 | 960,00 |
| 10. Списано вовняну тканину на пошиття пальта | 23 | 201/шерсть | 60000,00 |
| 11. Списано підкладкову тканину на пошиття пальта | 23 | 201/підкл. | 12000,00 |
| 12. Списано фурнітуру на пошиття пальта | 23 | 201/фурніт. | 800,00 |
| 13. Нараховано зарплату швачкам за пошиття замовлення | 23 | 661 | 10000,00(1) |
| 14. Нараховано ЄСВ на зарплату | 23 | 651 | 2200,00 |
| 15. Відображено загальновиробничі витрати (електроенергія, амортизація устаткування тощо) | 91 | 13, 20, 685 | 1000,00(2) |
| 23 | 91 | ||
| 16. Оприбутковано готову продукцію за замовленням | 26 | 23 | 86000,00 |
| 17. Відображено дохід від продажу пальта (100 х 1200) | 361 | 701 | 120000,00 |
| 18. Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ | 701 | 641/ПДВ | 20000,00 |
| 19. Списано пальто на реалізацію | 901 | 26 | 86000,00 |
| 20. Отримано оплату | 311 | 361 | 120000,00 |
| (1) Кореспонденції з утримань із зарплати і її виплати не приводимо. (2) Припустимо, що всі загальновиробничі витрати були розподілені (п. 16 П(С)БО 16 «Витрати»). | |||
Документи статті
Закон про РРО — Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (у редакції Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-III).
Закон № 675 — Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.15 р. № 675-VІІІ.
Закон № 2346 — Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.01 р. № 2346-III.
Закон № 1023 — Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII.
Постанова № 878 — Постанова КМУ від 29.09.10 р. № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів».
Методрекомендації № 373 — Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.07 р. № 373.
