З 01.01.16 р. було змінено поняття «реалізація палива» для цілей оподаткування паливним акцизом. Воно охопило будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передачі на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та ЦП-договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника (п.п. 14.1.212 ПКУ).
Враховуючи таку зміну у суб’єктів господарювання, які продають не пальне, а бланки дозволів на пальне (талони) та смарт-картки (паливні картки), виникло закономірне запитання: чи не потрібно їм також реєструватися платником паливного акцизу?
У минулому році податківці заявляли, що реєструватися платником паливного акцизу таким суб’єктам господарювання не потрібно (лист ДФСУ від 01.09.16 р. № 18911/6/99-99-12-03-03-15).
Аргументували вони свою позицію тим, що такі суб’єкти господарювання:
1) не здійснюють операцій з фізичного отримання, відпуску та транспортування пального;
2) не мають при цьому власних автозаправних станцій, місць зберігання пального та інших подібних об’єктів.
Враховуючи це, податківці цілком свідомо заявляли, що реалізація талонів на паливо чи паливних карток не буде операцією з реалізації пального в розумінні п.п. 14.1.212 ПКУ. Отже, і обов’язку реєструватися платником паливного акцизу у продавців таких талонів/карток немає…
Увага! На сьогодні позиція податківців змінилася. Про це свідчить лист, що коментується. Заглибившись у бухоблікові тонкощі, контролери заявили, що суб’єкти господарювання, які займаються постачанням карток та/або талонів на пальне іншим особам, зобов’язані зареєструватися платником паливного акцизу.
Аргументують свої висновки вони специфікою передачі палива за картками чи талонами. Так, суб’єкт господарювання придбаває для особистого виробничого споживання і передає на зберігання постачальнику пальне. Постачальник повертає (видає) його зі зберігання на підставі та в обмін на картку. На таке пальне щомісячно складають зведену видаткову накладну та/або зведений акт приймання-передачі пального.
Якщо суб’єкт господарювання передає талони чи смарт-картки іншій особі і та їх використовує (отримує паливо на АЗС), то тут відбувається операція з передачі палива (точніше, права власності на паливо), яке належить суб’єкту господарювання і знаходиться на зберіганні на АЗС. Тобто фактично в цьому випадку відбувається реалізація палива в розумінні п.п. 14.1.212 ПКУ. Це підтверджують і первинні документи, якими власник палива має списати на реалізацію пальне, яке було отримане покупцями за талонами.
З таким висновком складно не погодитися.
Водночас, на наш погляд, він стосується тільки тих продавців талонів чи смарт-карток, які є власниками пального. Якщо ж мова йде про суб’єктів господарювання, які придбали талони (картки) для продажу (посередників), то вони реєструватися платником паливного акцизу не зобов’язані. Річ у тім, що у цьому випадку перехід права власності на талон чи смарт-картку від одного посередника до іншого не викликає зміну особи, за якою закріплене паливо, що знаходиться на зберіганні на АЗС.
Звертаємо увагу! Лист, що коментується, хоч і містить фіскальний підхід, є лише індивідуальною податковою консультацією. Тому якщо ви збирається продавати талони на пальне і ще не вирішили, чи потрібно реєструватися платником паливного акцизу, радимо отримати аналогічну консультацію з цього приводу і діяти так, як у ній буде вказано. Можливо, вам поталанить більше.
