Якщо заклади ресторанного господарства (ресторани, кафе, бари тощо) продають відвідувачам пиво та алкогольні напої (зокрема, на розлив), то йдеться про роздрібну торгівлю підакцизними товарами (п.п. 14.1.212 ПКУ). Такі операції є об’єктом оподаткування акцизним податком (п.п. 213.1.9 ПКУ).
З цим ніхто не сперечається.
Водночас коли у барі чи кафе продають не алкогольний напій в чистому вигляді (горілка чи коньяк), а напої з додаванням алкоголю (коктейлі, каву чи чай), то виникає закономірне запитання: чи має такий заклад сплачувати роздрібний акциз?
Відповідь надали податківці у листі, що коментується. Вони наполягають: якщо вміст спирту етилового в таких напоях перевищує 0,5 відсотка об’ємних одиниць, то при їх реалізації потрібно нараховувати акцизний податок.
Нагадаємо: алкогольні напої — продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об’ємних одиниць та більше, які зазначені в товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД (п.п. 14.1.5 ПКУ).
З позицією податківців ми повністю згодні. На це також вказує і код УКТ ЗЕД, до якого відносяться коктейлі.
В УКТ ЗЕД є дві відповідні позиції:
1) 2206 00 — інші зброджені напої (наприклад, сидр, перрі (грушевий напій), напій медовий); суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями);
2) 2208 90 69 — інші напої, що містять спирт.
На наш погляд, віднесення до тієї чи іншої позиції залежить від характеру коктейлю: якщо для його приготування використовуються зброджені алкогольні напої — це перший випадок, якщо до коктейлю додавали напої, які виготовлені шляхом додавання спирту — другий.
Більшість коктейлів будуть відноситися саме до другої групи (приготовані на основі горілки, рому, джину, віскі тощо). Тобто принципового значення для оподаткування немає. Ці обидва коди УКТ ЗЕД є в переліку кодів, які характеризують алкогольні напої для цілей стягнення акцизного податку.
Отже, це вкотре підтверджує, що коктейль може бути алкогольним напоєм.
Що стосується правил стягнення акцизного податку при роздрібному продажу алкогольних напоїв, то базою оподаткування буде вся вартість коктейлю, а не тих алкоголевмісних інгредієнтів, які до нього входять. Адже згідно з п.п. 214.1.4. ПКУ базою обкладення є вартість (з ПДВ та без урахування роздрібного акцизу) підакцизних товарів, тобто самого алкогольного напою.
Розмір ставки акцизного податку при роздрібній реалізації алкогольних напоїв (зокрема, й коктейлів) становить 5 %.
Звертаємо увагу! У листі, що коментується, податківці визнали алкогольним напоєм не тільки коктейлі, а й каву та чай, виготовлені з використанням алкогольних напоїв, якщо вміст спирту етилового в таких напоях перевищує 0,5 відсотка об’ємних одиниць.
Водночас вони наголошують: щоб не обкладати акцизним податком продаж таких напоїв (коктейлів, кави чи чаю), потрібно мати документи, які підтверджують вміст спирту в них. Саме цей показник буде свідчити, відносяться такі напої до алкогольних чи ні.
На наш погляд, таким документом може бути затверджена рецептура напоїв.
Наприклад, якщо за рецептурою до 200 мл готового коктейлю входить 198 мл безалкогольних інгредієнтів і 2 мл горілки із вмістом спирту 40 %, то це безалкогольний напій. Вміст спирту в коктейлі 0,4 % (2 х 40 % : 200).
Якщо ж до складу такого коктейлю входить 3 мл горілки, то коктейль алкогольний. Вміст спирту буде 0,6 % (3 х 40 % : 200).
