У листі, що коментується, податківці просто переказують консультацію з категорії 101.16 ЗІР ДФСУ, в якій вони ж розглянули ситуацію, коли перевізник втратив товар замовника і сплачує останньому компенсацію в грошовій формі у розмірі вартості такого товару (без урахування штрафних санкцій, передбачених договором перевезення), яку вони, по суті, зводять до тривіального постачання такого (втраченого) товару замовником перевізникові!
Увага: саме штучно «зводять», тобто пропонують сторонам ніби імітувати (уявне) постачання втраченого товару, якого в реальності не було!
Як результат подібного уявного постачання втраченого товару замовником перевізникові вони пропонують замовникові (в ролі уявного «постачальника»):
1) збільшити свої податкові зобов’язання (ПЗ) на дату надходження коштів компенсації на його банківський рахунок (тобто на дату уявної «першої події»);
2) зареєструвати відповідну податкову накладну (ПН)… Яка дозволить перевізникові (у ролі уявного «покупця») збільшити свій податковий кредит (ПК). Але оскільки уявним чином «отриманий» від замовника (а насправді втрачений) товар використати в ПДВ-оподатковуваній госпдіяльності він, звісно, не зможе — йому доведеться нарахувати (у тій же сумі) «компенсуючі» ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ…
До речі, в листі, що коментується, на відміну від згаданої консультації, податківці якраз і акцентують на тому, що замовник (як уявний «постачальник») нараховувати «компенсуючі» ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ «при цьому» не повинен («при цьому» — читай: при отриманні компенсації від роззяви-перевізника). Але.
Не повинен-то він не повинен — але саме при надходженні компенсації.
Звертаємо вашу увагу: втрачений товар такий замовник (як його власник, причому, не уявний, а реальний) повинен списати з балансу, але оскільки реальних відвантажувальних документів на втрачений товар у замовника, зрозуміло, немає, підтвердити використання такого товару у своїй ПДВ-оподатковуваній госпдіяльності він, звичайно ж, не зможе… Читай: вимушений буде у свою чергу нарахувати «компенсуючі» ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ!
Ну, або за нього це зроблять завзяті перевіряючі… І відповідному ПК капут… Тільки про це лист умовчує.
При цьому податківці традиційно «перекручують» цитований п. 188.1 ПКУ — роблячи акцент на «другорядних» словах «у зв’язку з компенсацією вартості» і ігноруючи «першорядні» — «операцій з ПОСТАЧАННЯ товарів/послуг»… Адже постачання-то втрачених товарів немає…
Втім, через подібну «порівняно чесну» позицію податківців реально втрачає ПДВ, «накручений» на суму компенсації, саме перевізник…
Тому, можливо, йому «посміхнуться» відомі варіанти:
• або «немов би реально» викупити злощасний товар у замовника (оформити первинні документи, що підтверджують перехід права власності від замовника до перевізника);
• або передбачити в договорі перевезення сплату виключно штрафу за втрату товару (у розмірі вартості такого товару)*, але не передбачати виплату компенсації вартості останнього.
* Нагадаємо, що до бази оподаткування для нарахування ПДВ не включаються суми неустойки (штрафів), отримані платником унаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань (частина третя п. 188.1 ПКУ).
Ну, а якщо замовник сподівається, що нараховувати «компенсуючі» ПЗ згідно з п. 198.5 ПКУ на вартість втраченого товару (а не на суму отриманої за нього компенсації від перевізника — відчуйте різницю) він не повинен, — нехай спершу отримає відповідну індивідуальну податкову консультацію від контролерів.
