Роз’їзний характер роботи працівників доволі звичне явище. А тому лист, що коментується, з роз’ясненнями питання порядку сплати фізичною особою — підприємцем (далі — ФОП) податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) у такій «роз’їзній» ситуації, гадаємо, зацікавить багатьох. Відверто кажучи, нічого «революційного» податківці не сказали. До свого висновку вони дійшли досить швидко — трьома кроками аргументації.
1. Посилаючись на п.п. 14.1.180 ПКУ, фіскали нагадують поняття податкового агента щодо ПДФО. Такою особою є, зокрема, самозайнята особа, яка зобов’язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок доходів фізичної особи.
2. Звернувшись до ч. 2 ст. 64 Бюджетного кодексу України, вони наголошують, що ПДФО, який сплачується (перераховується) податковим агентом — фізособою, зараховується до відповідного бюджету за місцем реєстрації такої фізособи в органах доходів і зборів.
3. Аналогічні норми є і в п.п. 168.4.5 ПКУ: у разі коли фізособа є податковим агентом, ПДФО вона сплачує (перераховує) до відповідного бюджету за місцем реєстрації у контролюючих органах.
У підсумку податківці справедливо стверджують: при нарахуванні (виплаті) фізособою-підприємцем своїм найманим працівникам зарплати за виконання робіт з роз’їзним характером ПДФО сплачується до бюджету за місцем реєстрації ФОП. Отже, такий характер виконання робіт не тягне зміни адресата бюджетного отримання ПДФО-коштів.
