* Знайти його можна на сайті Мінекономрозвитку за посиланням: http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=4cab767a-bdc9-4147-ac15-b41175553bae&title=ProektPostanoviKabinetuMinistrivUkrainipro ZatverdzhenniaVimogDoSubktivGospodariuvanniaSchodoPriimanniaElektronnikhPlatizhnikh ZasobivVOplatuZaProdaniNimiTovari-nadaniPoslugi-.
Спочатку розберемося, чого ж усе-таки хотіло Мінекономрозвитку.
Головне гасло Міністерства, — «ЗА безготівкові розрахунки».
Як це зробити? Забезпечити покупцям-фізособам можливість розраховуватися карткою в будь-якому місці: при купівлі товарів, робіт чи послуг.
Нагадаємо, що сьогодні, якщо продавець згідно із законом зобов’язаний застосовувати РРО, то повинен забезпечити приймання в покупця карток. Виняток зроблений тільки для «маленьких» суб’єктів та населених пунктів з п. 2 постанови № 878**.
«Стимулами» слухатися є відчутні штрафи (за відмову покупцеві в його праві розплатитися електронним платіжним засобом):
1) 8500 грн. (п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону про захист прав споживачів);
2) 1700 — 3400 грн., а за повторне протягом року порушення: 8500 — 17000 грн. (ст. 16315 КпАП).
Так ось, мабуть Мінекономрозвитку вирішило, що «за бортом» на сьогодні залишається надто багато суб’єктів, які звільнені від прийому карток. І час таким «дрібним» торговцям «іти в Європу», тобто обов’язково приймати в оплату від покупців платіжні картки. Для цього і розробило згаданий проект.
Кого зачеплять зміни? Підприємців і юросіб. Незалежні професіонали (нотаріуси, адвокати, доктори, артисти, аудитори, бухгалтери, оцінювачі та інші) під дію обговорюваного проекту не потрапляють, тому поки що можуть не хвилюватися.
Коли це відбудеться? Про це — у таблиці.
| Дата | Суб’єкти господарювання, які здійснюють продаж фізособам (!) товарів (надання послуг), включаючи реалізацію дистанційним способом |
| До 01.07.18 р. | Підприємці-загальносистемники і юрособи — платники податку на прибуток, а також єдиноподатники групи 4 |
| До 01.01.19 р. | Єдиноподатники груп 2 і 3 з торговельною площею більше 20 кв. м, які ведуть госпдіяльність у населених пунктах, що мають статус міста |
| До 01.07.19 р. | Усі інші єдиноподатники груп 2 і 3 |
| До 01.01.20 р. | Єдиноподатники групи 1 |
Із «жертвами» визначилися. Тепер про те, що власне вимагається робити з указаних дат: «забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків <…> з використанням електронних платіжних засобів за допомогою платіжних пристроїв та/або сервісів».
Далі не завадить розшифрувати використані вище терміни, з чим нам допоможе «першоджерело» — Закон № 2346***.
*** Закон України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» від 05.04.01 р. № 2346-III.
Електронний платіжний засіб — це платіжний інструмент, який, серед іншого, надає можливості його утримувачеві ініціювати переказ коштів. Це може бути платіжна картка. Але не обов’язково.
Так, у Законі № 2346 згадуються і мобільні платіжні інструменти.
Це електронні платіжні засоби, реалізовані в апаратно-програмному середовищі мобільного телефону або іншого бездротового пристрою користувача.
Але для застосування мобільних платіжних інструментів потрібні особливі безконтактні POS-термінали. Плюс з кожним роком кількість різних електронних платіжних засобів неухильно зростатиме. Тож як тоді суб’єкту господарювання виконати цей обов’язок?
Ми б розуміли це так, що йдеться про виконання програми-мінімум, тобто про обов’язковий прийом банківських карток.
Далі. Платіжний пристрій — це технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування тощо), який дає змогу користувачеві здійснити операції з ініціювання переказу коштів.
Платіжний сервіс у Законі № 2346 не розшифрований. Але, потрібно розуміти, це може бути, у тому числі, програмне рішення, що дозволяє ініціювати переказ коштів.
Мінекономіки в аналізі проекту постанови говорить, що це можуть бути інтернет-банкінг, мобільні пристрої, електронні гроші.
Але в нас ці слова не викликають нічого, окрім запитань…
Інакше кажучи, ми розуміємо логіку КМУ таким чином, що торговцеві, клієнт якого не хоче розраховуватися готівкою, а хоче ініціювати безготівковий переказ коштів за допомогою картки, ставиться в обов’язок це бажання задовольнити. Неважливо, здійснюється купівля через Інтернет чи ні.
Для цього суб’єкт господарювання може обзавестися POS-терміналом. Напевне, це може бути і мобільний POS-термінал, який «чіпляється» до мобільних пристроїв.
До речі, планується дозволити використовувати один платіжний пристрій (у тому числі POS-термінал) відразу декількома торговцями.
Також, вважаємо, можлива установка в торговому залі термінала самообслуговування (ПТКС), через який можна розрахуватися карткою.
Що стосується дистанційних продажів через Інтернеті, то тут знадобиться укладення договору інтернет-еквайрингу, що дозволяє приймати в оплату картки в Інтернеті.
Знову ж таки не вбачаємо проблеми, якщо у звичайному магазині продавець буде надавати покупцеві смартфон/планшет/ноутбук тощо з доступом до Інтернету і платіжним сервісом для здійснення платежу з картки (нібито покупка здійснювалася в Інтернеті).
