Платники єдиного податку (ЄП) відображають дохід на дату надходження грошових коштів (у готівковій або безготівковій формі) (п. 292.6 ПКУ). Ну а оскільки розрахунки готівкою між резидентом і нерезидентами заборонені (ст. 7 Декрету № 15-93*), то розрахунки за експортним договором проводяться виключно безготівково. А дохід виникає на дату надходження безготівки на рахунок у банку.
* Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93.
Але що вважати таким надходженням? Адже згідно з п.п. «а» п. 5.3 Інструкції № 492** кошти в інвалюті, перераховані нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами, зараховують спочатку на розподільчий рахунок, а потім на поточний. При цьому кошти на розподільчому рахунку в бухобліку визнають активами та обліковують на субрахунку 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті». З урахуванням цього, на перший погляд здається, що визнати дохід платник ЄП повинен вже на дату надходження коштів на розподільчий рахунок.
Але податківці так не вважають. У листі, що коментується, вони наполягають: дохід за експортними операціями підлягає оподаткуванню на дату його надходження на поточний рахунок платника ЄП.
Обґрунтовують таку позицію контролери тим, що розподільчий рахунок не є рахунком клієнта. І це дійсно так, тому сперечатися тут з ними досить складно.
Суму доходу, вираженого в інвалюті, єдиноподатники визначають шляхом перерахунку в гривні за курсом НБУ на дату його отримання (п. 292.5 ПКУ). При цьому треба пам’ятати, що зараз установлений обов’язковий продаж 50 % валютної виручки***.
*** Постанова Правління НБУ «Про запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті та встановлення розміру обов’язкового продажу таких надходжень» від 13.12.17 р. № 129 (діє з 14.12.17 р. по 13.06.18 р.).
З урахуванням цього, доходом єдиноподатника-експортера є кошти, які надійшли:
• на поточний рахунок у гривнях після обов’язкового продажу валюти на МВРУ;
• на поточний рахунок в інвалюті за курсом НБУ на дату зарахування валюти.
Що стосується курсових різниць, то єдиноподатники-юрособи розраховувати їх, звичайно, зобов’язані. Розрахунок робиться за усіма монетарними статтями на дату балансу і на дату здійснення госпоперації (п. 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»).
Але чи є курсові різниці об’єктом обкладення ЄП?
Дивіться. Курсові різниці не є доходом, отриманим у грошовій формі. Ні в готівковій, ні в безготівковій формі цей «дохід» єдиноподатник не отримує, а саме цього вимагає п. 292.6 ПКУ, визначаючи дату отримання доходу. У п. 292.3 ПКУ, який містить перелік ЄП-оподатковуваних доходів у матеріальній і нематеріальній формах, дохід від курсових різниць також відсутній.
Тому, на наш погляд, курсові різниці не повинні враховуватися при визначенні об’єкта обкладення ЄП****.
**** Див. також статтю «Курсові різниці у платників єдиного податку: чи буде дохід» // «БТ», 2016, № 23.
Але податківці думають інакше! У листі, що коментується, і в підкатегорії 108.01.02 ЗІР ДФСУ вони заявляють про необхідність відображення додатних курсових різниць у складі доходів єдиноподатника-юрособи. Базується їх позиція на тому, що розрахунок курсових різниць передбачений нормами П(С)БО 21, а для юрособи ці норми обов’язкові до виконання.
А ось про те, що єдиноподатник повинен передусім враховувати норми ПКУ, фіскали забувають.
До речі, зменшити дохід у разі, коли в результаті розрахунку виникає від’ємна курсова різниця, податківці не дозволяють, посилаючись на те, що облік витрат єдиноподатник не веде.
