На сьогодні відповідно до п. 51 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, є платниками ЄСВ.
Такі платники зобов’язані сплачувати «за себе» ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону про ЄСВ).
Для зазначеної категорії платників установлена загальна ставка ЄСВ 22 % (частина п’ята ст. 8 Закону про ЄСВ).
Базою нарахування ЄСВ для членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (819,06 грн.).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, він зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).
ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону про ЄСВ).
Право на звільнення від сплати ЄСВ «за себе» мають члени фермерського господарства, якщо вони:
• належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;
• або отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю, або досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09.07.03 р. № 1058-IV, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта ст. 4 Закону про ЄСВ).
За матеріалами ЗІР ДФСУ, категорія 301.04.04
