ЦПД з точки зору фізособи
Здебільшого згідно із ЦПД фізична особа надає підприємству певну послугу, виконує конкретну роботу, за що отримує винагороду в обумовленій сумі. Тобто виконуючи взяті на себе цивільно-правові зобов’язання, громадянин здійснює господарську діяльність (ч. 1 ст. 3 ГКУ), спрямовану на отримання прибутку. А така діяльність носить підприємницький характер. Щоправда, підприємництвом така «прибутково-орієнтована» діяльність вважається тільки в тому випадку, якщо вона має систематичний характер. Таку умову містить ст. 42 ГКУ.
Згідно з ч. 2 ст. 50 ЦКУ фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. А в ч. 3 ст. 128 ГКУ зазначено, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через створене ним приватне підприємство.
Увага: здійснювати підприємницьку діяльність без реєстрації підприємцем або без створення підприємства фізична особа не має права.
Виходить, якщо цивільно-правові відносини носять систематичний характер, то виконавець — фізична особа рано чи пізно повинен зареєструватися підприємцем (або створити підприємство). І надалі виробляти продукцію / виконувати роботи / надавати послуги від імені зареєстрованого суб’єкта господарювання.
Винятків із цього правила небагато. Підприємцем може не реєструватися:
1) фізична особа, яка:
• виробляє сільгосппродукцію і площа оброблюваної нею землі не перевищує 2 га;
• торгує власною продукцією тваринництва і сума її доходу за рік не перевищує 50 розмірів мінзарплати, установленої на початок звітного року.
Такі доходи зазначених громадян звільнені від оподаткування ПДФО (п.п. 165.1.24 ПКУ);
2) фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (нею може бути вчений, артист, художник, лікар, нотаріус, адвокат, аудитор, бухгалтер, оцінювач тощо). Доходи таких фізичних осіб оподатковують за правилами ст. 178 ПКУ.
Ну і звісно, про підприємництво не повинно бути й мови, якщо жодної господарської діяльності згідно із ЦПД громадянин не здійснює. Наприклад, при укладенні договору оренди.
Але повернемося до питання системності здійснення діяльності, при якій вона набуває підприємницького характеру. А заразом і визначимо, коли виникає обов’язок зареєструватися суб’єктом господарювання.
Коли діяльність систематична?
У жодному законодавчому акті прямо не зазначено, яку кількість дій і за який період слід розуміти як систематичне ведення діяльності. Тому звернемося до визначення, сформульованого Пленумом Верховного Суду (постанова № 3 від 25.04.03 р. «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності»). Адже незважаючи на давність цього документа, щодо тлумачення систематичності суди на нього посилаються й сьогодні (див., наприклад, постанову ВС від 13.03.18 р. у справі № 826/13138/15 за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 72791398).
Так ось, у згаданій постанові зазначено, що під систематичною розуміється діяльність, яка має ознаки підприємницької і проводиться не менше ніж три рази протягом одного календарного року.
Виходить, що зареєструвати свій підприємницький статус громадянин повинен відразу, щойно «виконає» цей «триразовий» мінімум.
Щоправда, далеко не завжди зрозуміло, коли саме цей критерій можна вважати виконаним.
Наприклад, якщо сторони уклали договір, строк дії якого розтягнутий у часі. Такий договір може передбачати надання як разової роботи (послуги), так і неодноразове в межах одного документа. Причому такі угоди, зазвичай, пролонгуються. Тобто у разі якщо жодна зі сторін не виявить бажання розірвати договір за певну кількість часу до моменту закінчення строку його дії — документ вважається продовженим на певний строк.
Коли діяльність за такими договорами стає систематичною? Через три місяці? Після підписання трьох актів виконаних робіт? Чи вона, у принципі, не систематична, оскільки здійснюється в межах одного договору? Залишається тільки здогадуватися.
Хоча при визначенні системності слід ураховувати не лише фактичну кількість наданих послуг / виконаних робіт / реалізованої продукції, але й тривалість здійснення тієї чи іншої діяльності (див., наприклад, постанову апеляційного суду Рівненської обл. від 21.09.18 р. у справі № 569/9925/18 за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 76704025, постанову апеляційного суду Дніпропетровської обл. від 30.06.16 р. у справі № 216/2712/16-п за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 58905235).
А якщо не реєструватися?
Ведення господарської діяльності без реєстрації суб’єктом господарювання підпадає під дію частини першої ст. 164 КпАП. Норма передбачає застосування штрафу від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 — 34000 грн.). Крім того, можлива конфіскація виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, отриманих унаслідок здійснення цього адміністративного правопорушення.
Щоправда, найчастіше до відповідальності на підставі частини першої ст. 164 КпАП притягуються особи, діяльність яких не підтверджена взагалі жодними договорами (а також ліцензіями та (або) іншими необхідними дозвільними документами). А ось випадків притягнення до відповідальності громадян, які систематично здійснюють підприємницьку діяльність, що не потребує додаткових дозволів, від імені фізичної особи (без реєстрації як фізична особа — підприємець (ФОП), але зі сплатою всіх податків згідно з правилами, що діють для ФОП), нам у судовій практиці знайти не вдалося.
Хоча за наявності підтвердних документів притягнути громадянина до відповідальності, на наш погляд, ще простіше. Адже якщо документи відсутні, систематичність потрібно ще довести. А ось договір на ім’я фізичної особи — порушника — «речдок» безперечний.
Хто може оштрафувати?
Перелік суб’єктів, які можуть оформляти адмінпротоколи за зазначеною вище нормою, передбачений ст. 255 КпАП.
Серед них уповноважені на це посадові особи органів внутрішніх справ (національної поліції), фіскали (причому оформити адмінпротокол вони зможуть у ході проведення фактичної, документальної або навіть камеральної перевірки роботодавця), пожежники, фіноргани (наприклад, Держфінінспекція та її територіальні підрозділи), рибнагляд (у частині порушення порядку ведення госпдіяльності, пов’язаної з видобутком і використанням риби та інших живих водних ресурсів).
І це ще не все. КпАП передбачає низку інших суб’єктів, які в межах своїх повноважень можуть складати протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 164. Розглядати ж категорію справ на підставі адмінпротоколу за цим порушенням можуть виключно місцеві суди (районні, районні в містах, міські або міськрайонні суди (судді)) (ст. 221 КпАП).
