Це найбільш типові запитання для усіх ресурсних платежів. Тут ми обмежимося найпоширенішими.
Подання «ресурсних» декларацій. Для початку нагадаємо, куди треба подавати декларацію.
Отже:
• з екоподатку — за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення, спеціально відведених місць чи водних об’єктів (п.п. 250.2.1 ПКУ);
• з рентної плати за видобування корисних копалин — за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини (п.п. 257.3.1 ПКУ);
• зі спецводоренти — за місцезнаходженням водних об’єктів, якщо до складу водокористувача входять структурні підрозділи, які не складають окремого балансу (п.п. 255.11.18 ПКУ).
При цьому якщо ваше місцезнаходження — на території однієї адміністративно-територіальної одиниці, а об’єкти оподаткування — на території іншої, ви зобов’язані стати на облік за неосновним місцем обліку (пп. 7.1; 8.3 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.11 р. № 1588).
Подання копій декларації. Тут все залежить від виду ресурсного податку:
• екоподаток — копію подають до контролюючого органу за основним місцем обліку (п. 250.8 ПКУ). Ви за допомогою програмного забезпечення маєте сформувати копію декларації, надісланої до ДПІ за неосновним місцем обліку, у якій поряд з полем «копія» проставити позначку (категорія 120.05 ЗІР ДФСУ);
• рента за видобування корисних копалин — копія декларації теж подається, причому разом із копією платіжного документа про сплату податкових зобов’язань з рентної плати (п. 257.6 ПКУ);
• спецводорента — ПКУ не вимагає подавати копію декларації (категорія 121.05 ЗІР ДФСУ).
Відповідальність за неподання копії. Штраф згідно з п. 120.1 ПКУ за неподання копії декларації не застосовується. Бо ж на підставі копії, поданої за основним місцем обліку, не нараховуються і не сплачуються податкові зобов’язання. Відтак копія не вважається документом, який є податковою декларацією у розумінні п. 46.1 ПКУ. Фіскали — такої ж думки. Вони наголошують, що ПКУ не передбачає відповідальності за неподання копій декларацій у тих випадках, коли ПКУ вимагає подавати такі копії (категорія 138.01 ЗІР ДФСУ).
Відповідальність за неподання ф. № 20-ОПП. Фіскали продовжують наполягати на тому, що за неподання ф. № 20-ОПП настає відповідальність як за неподання платником заяв чи документів для взяття на облік у строки й у випадках, передбачених ПКУ (п. 117.1 ПКУ). Такий штраф складає у загальному випадку для юросіб 510 грн. (категорія 119.02 ЗІР ДФСУ).
Зверніть увагу: у вашому випадку такий штраф дійсно може спіткати підприємство. Бо ж ф. № 20-ОПП подається щодо об’єктів оподаткування, місцезнаходження яких не збігається з основним місцем обліку платника.
Якщо за таким неосновним місцем платника ще не взято на облік і ф. № 17-ОПП, безпосередньо призначену для цього, він також не подавав, штраф йому дійсно загрожує.
Але правомірність нарахування такого штрафу — спірна. Адже строки подання ф. № 20-ОПП (як того вимагає ст. 117 ПКУ), в ПКУ не передбачено, а їх встановлено Порядком № 1588.
Враховуючи це, сміливі платники можуть вважати, що ПКУ не встановлює штрафів за неподання чи несвоєчасне подання ф. № 20-ОПП.
