Відступлення права вимоги єдиноподатником. Місцеві податківці ліберальніші

В обраному У обране
Друк
Костюк Дмитро, заступник головного редактора
Бухгалтерський тиждень Листопад, 2018/№ 47
Лист ГУ ДФС у Запорізькій обл. від 09.10.18 р. № 4341/ІПК/08-01-12-04-11

Епопея з відступленням права вимоги вже неабияк набридла.

Річ у тому, що головні податківці забороняють здійснювати цю операцію єдиноподатникам (див. категорію 108.01.02 ЗІР ДФСУ — для юросіб, категорію 107.04 ЗІР ДФСУ — для фізосіб).

Свою заборону вони мотивують тим, що в такому разі нібито порушується правило п. 291.6 ПКУ, а саме — розрахунок за товари (роботи, послуги) відбуватиметься не в грошовій формі. Мовляв, укладення договору відступлення прав вимоги є механізмом розрахунку за правочином купівлі-продажу товарів (робіт, послуг).

Насправді це не так. Власне відступлення права вимоги жодним чином не є розрахунком за відвантажений першим кредитором товар (роботи, послуги) . Відступлення — це спосіб заміни кредитора в зобов’язанні (ч. 1 ст. 512 ЦКУ). Воно саме собою є правочином, на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредиторові, а новий кредитор приймає ці права і зобов’язується (або навпаки, не зобов’язується) їх оплатити. Якщо й говорити про розрахунок за реалізований першим кредитором товар (роботи послуги), то таким буде сплата коштів новим кредитором за договором відступлення права вимоги, але жодним чином не укладення власне договору відступлення цього права.

Для аналогії можна навести такий приклад — за договором комісії комісіонер, який є єдиноподатником, отримує свою винагороду не окремим платежем від комітента, а утримує із загальної суми коштів, отриманих від продажу товарів. Тут нікого не хвилює, що за комісійним договором платити буде не покупець комісійних послуг (тобто комітент), а третя особа (тобто покупець самого товару).

Головне, щоб платіж від покупця товару пройшов у грошовій формі*.

* Якщо єдиноподатником є комітент, то ми настійно не рекомендуємо проводити розрахунки між ним і комісіонером шляхом утримання винагороди. У такому разі саме для комітента буде порушене правило грошового розрахунку.

Так чому когось бентежить відступлення права вимоги, коли, по суті, за проданий товар (роботи, послуги) розраховуватися буде не покупець, а новий кредитор?

Висновок: якщо новий кредитор за договором відступлення права вимоги платить старому грошима (готівкою чи безготівкою), то жодного порушення норм ПКУ немає. Благо, що це розуміють запорізькі податківці, про що свідчить цей лист.

Заради справедливості зазначимо — навряд чи можна назвати позицію цих податківців сталою. Адже порівняно недавно (18.10.17 р.) вони самі фіскалили, розмістивши на своїй сторінці забороняюче роз’яснення (див. http://zp.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/313506.html).

Зрозуміло, ми не можемо навіть припустити, що роз’яснення можуть мати вибірковий характер.

До речі, лист, що коментується, не єдине позитивне і, головне, правильне роз’яснення місцевих податківців. Свого часу говорили про це й київські податківці в листі від 05.08.16 р. № 17714/10/26-15-12-04-18.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити