Стажування до прийняття. Чи законно?
Розпочнемо з визначення. Стажування — це придбання особою практичного досвіду виконання завдань і обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про освіту» від 05.09.17 р. № 2145-VIII).
Узяти працівника на стажування перед оформленням на роботу (тобто не укладаючи з ним трудовий договір) з метою придивитися до нього, зрозуміти, підходить він чи ні, — багато роботодавців вважають, що це чудовий варіант відносин. Але не усе так просто. Річ у тому, що без укладення трудового договору звичайні роботодавці (держслужбу не беремо до уваги) можуть узяти на стажування тільки два «види» потенційних працівників: студентів і безробітних. Але стажуванням такі відносини вважатимуться при виконанні цілої низки умов.
Якщо ж ідеться про звичайного претендента на робоче місце не з числа студентів і безробітних, то його стажування насправді таким вважатися не буде. Річ у тому, що особа може бути допущена до роботи тільки після (1) укладення трудового договору, оформленого наказом (розпорядженням) роботодавця, і (2) повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу (див. ст. 24 КЗпП). При цьому для перевірки профпридатності працівника в трудовому законодавстві передбачена можливість установити випробування при прийнятті на роботу (а не стажування!).
Детально про встановлення в строку випробування див. консультацию «Приймаємо працівника із строком випробування» // «БТ», 2018, № 41.
Якщо перевіряючі виявлять факт нелегального стажування (тобто без трудового договору), то «вліплять» роботодавцеві штраф у розмірі 30 мінзарплат (на сьогодні — 111690 грн.) за кожного так званого стажиста, який був допущений до роботи без укладення трудового договору (див. абзац другий ч. 2 ст. 265 КЗпП).
І зверніть увагу, суди в цьому випадку будуть не на вашому боці. Приклад тому — свіжа постанова ВС від 30.10.20 р. у справі № 817/2331/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77473418).
Тепер давайте розглянемо детальніше, кого можна узяти на стажування і які документи при цьому треба оформити.
Стажування студентів
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.12 р. № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість) і абзацом четвертим п. 2 Порядку укладення договору про стажування студентів ЗВО і учнів ПТНЗ, затвердженого постановою КМУ від 16.01.13 р. № 20 (далі — Порядок № 20) стажуються студенти вищих навчальних закладів (ВНЗ) і учні установ професійної (професійно-технічної) освіти (ПТНЗ), які (1) отримали спеціальність або професію за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», освітньо-професійний ступінь «молодший бакалавр», освітній ступінь «бакалавр» і (2) продовжують здобувати освіту за наступним ступенем (за наступним освітньо-кваліфікаційним рівнем).
Важливо! Стажуються студенти та учні:
• за професією (спеціальністю), за якою вони здобувають освіту;
• на умовах, передбачених договором про стажування. Порядок укладення такого договору і його типова форма (далі — Договір про стажування) затверджені постановою КМУ від 16.01.13 р. № 20. Строк стажування не повинен перевищувати 6 місяців (ч. 1 ст. 29 Закону про зайнятість, п. 6 Порядку № 20);
• у вільний від навчання час.
Якщо будь-яка з викладених вище умов не виконується, то це вже не стажування в розумінні Порядку № 20.
Приймати на стажування студентів/учнів можуть підприємства будь-яких форм власності, видів діяльності і господарювання (п. 1 Порядку № 20). Стажування студентів у фізосіб-підприємців (ФОП) чинним законодавством не передбачене. Таку думку висловлює Мінсоцполітики в листі від 13.07.16 р. № 451/021/106-16.
Алгоритм стажування.
1. Для того щоб стажуватися, студент/учень повинен звернутися у свій ВНЗ/ПТНЗ, центр зайнятості або безпосередньо на підприємство (п. 7 Порядку № 20).
2. На підприємстві із стажистом укладають Договір про стажування. Для укладення договору і подальшого допуску до роботи стажист надає на підприємство заяву за формою згідно з додатком до Порядку № 20; копію паспорта; копію документа про освіту (за наявності); копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (окрім осіб, які відмовилися від його отримання і мають відповідну відмітку в паспорті), а також в окремих випадках медкнижку, сертифікат про проходження профілактичного наркоогляду і довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду.
3. Керівник підприємства видає наказ про проходження стажування, в якому мають бути зазначені: строки і місце проходження стажування (структурний підрозділ), спеціальність (кваліфікація) або професія (кваліфікаційний рівень) стажиста, режим стажування, а також керівник стажиста (п. 10 Порядку № 20).
Важливо! Перш ніж допустити стажиста до виконання робіт, участі у виробничому процесі, з ним треба провести інструктаж з охорони праці.
Так, зокрема, ввідний інструктаж проводиться у тому числі і з учнями та студентами, які беруть участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства (п. 6.3 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.05 р. № 15).
4. Тепер саме час скласти програму стажування. Стажист разом зі своїм керівником від підприємства розробляють індивідуальну програму стажування і перелік робіт, які затверджує керівник підприємства.
5. Запис про стажування треба внести в трудову книжку стажиста. Цей запис треба зробити не пізніше за тижневий строк з дня прийняття учня або студента на стажування (п. 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58).
6. Після стажування стажистові видають висновок, в якому зазначають виконані роботи і дають оцінку якості їх виконання, характеристику професійної компетентності, особисті і ділові якості стажиста.
Оплата праці. Будь-яка праця має бути оплачена. Праця стажистів не виняток.
Якщо йдеться про класичний варіант оформлення відносин із студентом/учнем — Договір про стажування, то відносини між підприємством і стажистом матимуть цивільно-правовий характер. Адже:
• по-перше, робочі місця надаються стажистам на підставі спеціального договору про стажування, який є цивільно-правовим і предметом якого є стажування студента (учня), а не на підставі трудового договору, предметом якого є процес праці;
• по-друге, оплата виконаних стажистом робіт здійснюється на підставі акта здавання-приймання робіт (див. п.п. 7 п. 7 Договору про стажування).
Підтверджує наші висновки Мінсоцполітики в листі від 07.03.14 р. № 300/039/97-14 (ср. ).
А отже, стажистові виплачують винагороду за виконані роботи на підставі договору (за актом виконаних робіт). Тобто тут оплата провадиться так само, як і в межах будь-яких цивільно-правових договорів.
Зауважимо, що в окремих випадках стажист може взагалі не претендувати на винагороду. Зазвичай це відбувається за ситуації, коли стажування носить виключно ознайомлювальний характер.
Тобто якщо стажист тільки спостерігає і вивчає процеси виробництва, ніяких результатів його роботи немає, то й про оплату говорити нічого. Водночас підприємство може укласти із студентом/учнем трудовий договір на період, що влаштовує обидві сторони.
Важливо! Якщо ви укладаєте трудовий договір із студентом (учнем), який стажується у вас, то тоді він набуває статусу працівника з відповідним оформленням і наслідками у вигляді надання трудових гарантій. Про укладення трудового договору із стажистом обов’язково повідомте податківців (подайте повідомлення про прийняття на роботу) і в трудовій книжці студента/учня зробіть запис про роботу, а не про стажування. Працівникові виплачуйте заробітну плату згідно зі встановленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
Тобто тут усе як із звичайними найманими працівниками.
Важливо! Стажування не варто плутати з виробничою практикою.
Стажування безробітних
Ще одна можливість узяти на підприємство стажиста — це зробити заявку в центр зайнятості, з метою підібрати собі кадри з числа безробітних. Таке стажування проходить відповідно до Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Мінсоцполітики, МОН від 31.05.13 р. № 318/655 (далі — Порядок № 318/655).
Так, відповідно до цього Порядку стажуванням вважається підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов’язків за професією або посадою, на яку претендує безробітний у роботодавця.
Процедура у випадку з безробітним стажистом така. Роботодавець подає заявку в центр зайнятості. Останній направляє відповідні кандидатури, які потім стажуються на такому підприємстві. Стажуванню може передувати і навчання кадрів.
Проходить таке стажування виключно за індивідуальною програмою, яка затверджується роботодавцем і узгоджується з центром зайнятості. Строк такого стажування не може перевищувати трьох місяців (лист Мінсоцполітики від 13.07.16 р. № 451/021/106-16). Узяти на стажування безробітного може підприємство будь-якої форми власності, у тому числі і ФОП.
Стажування особи, що перебуває в статусі безробітної, проходить на підставі тристороннього договору (з центром зайнятості, стажистом і підприємством, на якому проходить стажування). Це передбачено п. 6.5 розд. VI Порядку № 318/655).
Що стосується оплати праці стажиста, то в цьому випадку цілком допустиме безкоштовне стажування. За час стажування за безробітним зберігається допомога по безробіттю.
Але за домовленістю сторін можна передбачити оплату за виконану роботу. У цьому випадку оплата за виконані роботи, як і у випадку із студентами, провадиться на підставі ЦПД. Враховуючи, що з працівником не укладається трудовий договір, не треба подавати повідомлення про прийняття на роботу.
Після закінчення стажування безробітним йому видають довідку про його проходження.
Стажування «своїх» та інші випадки
У законодавстві є ще деякі варіанти стажування, які підходять далеко не усім. Так, наприклад, ст. 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.12 р. № 5076-VI передбачено стажування протягом 6 місяців майбутніх адвокатів. Так само спеціальними законодавчими актами передбачено стажування оцінювачів, лікарів, фахівців ветеринарної медицини, наукових і педагогічних працівників. Але усе це спеціальні випадки стажування.
Стажування керівників, професіоналів і спеціалістів можливе також у межах Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затвердженого наказом Мінпраці і МОН від 26.03.01 р. № 127/151. У цьому випадку керівник направляє працівника на стажування, але відносини з таким працівником тривають у межах діючого трудового договору.
Тож якщо виключити спеціальні випадки стажування (адвокати, лікарі) і стажування у межах уже наявних трудових відносин, виходить, що узяти сторонню фізичну особу на стажування можна тільки двома описаними вище способами: оформивши студентське стажування або стажування безробітного.
І тільки в цих двох розглянутих вище випадках можна узяти на стажування особу без укладення трудового договору, подання повідомлення про прийняття на роботу і дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці. В усіх інших випадках роботодавець зобов’язаний оформити працівника на роботу відповідно до вимог ст. 24 КЗпП.
А якщо «підшаманити»…
Дуже часто стажуванням хочуть прикрити трудові відносини з працівником без належного його оформлення.
Але ж Держпраці при перевірках не дрімає. І слід сказати, суди в цьому питанні стають на бік перевіряючих.
Проаналізуємо судову практику з цього питання.
Якщо йдеться про стажування студента (учня), при вирішенні спірних ситуацій важливо довести, що така фізична особа на момент стажування дійсно є студентом ВНЗ чи ПТНЗ.
Перевіряючий обов’язково зверне увагу на договір стажування та індивідуальну програму стажування. Вивчить наказ про стажування, в якому, повторимося, мають бути зазначені місце стажування, спеціальність (кваліфікація) або професія стажиста, режим стажування, а також його керівник (див., наприклад, рішення Львівського окружного адмінсуду від 13.02.2018 р. у справі № 813/4801/17, постанову Хмельницького окружного адмінсуду від 23.02.2017 р. у справі № 822/545/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72317641 і http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65007113 відповідно)).
Суди виносять ухвали не на користь підприємств, на яких проходить стажування студента, якщо ні під час перевірки, ні в ході розгляду справи позивач не надав індивідуальний план стажування, докази ознайомлення стажиста з вимогами роботи за професією, з умовами і оплатою праці, правилами внутрішнього розпорядку і охорони праці, санітарними нормами.
Важливо! На підприємствах, які мають справу із стажистами, на момент перевірки обов’язково мають бути наявні такі документи: заява про стажування, наказ про стажування, договір про стажування, індивідуальний план стажування і висновки про результати стажування. Наявність цих документів свідчить про те, що особа оформлена стажистом згідно з Порядком № 20. Але цього ще недостатньо.
Так, наприклад, при вирішенні спору про «легальність» стажування працівника у ФОП, з’ясувалося, що стажист навчається в ліцеї залізничного транспорту за професією «Оглядач вагонів. Провідник пасажирського вагону», тоді як стажувався він у кафе ФОП за професією «бармен-офіціант». У результаті суд таку аферу стажуванням не визнав (див., наприклад, рішення Чернігівського окружного адмінсуду від 04.09.18 р. у справі № 2540/2575/18). Тобто для визнання стажування у межах закону тільки того факту, що стажист був студентом (або безробітним), недостатньо. Тож стажування треба оформляти так, щоб комар носа не підточив.
Висновки
- Без укладення трудового договору підприємство може узяти на стажування тільки дві категорії осіб: студентів і безробітних. Проте в цьому випадку мають бути дотримані вимоги до стажування таких осіб, встановлені чинним законодавством.
- Якщо студент-стажист, крім отримання досвіду, виконує ще й професійні роботи відповідно до наданих завдань, то такі роботи мають бути оплачені.