До контролерів звернулося підприємство, в якого у 2018 році закінчився строк дії договору оренди земельної ділянки. Воно неодноразово зверталось до сільради (орендодавця), щоб продовжити строк дії договору оренди, однак додаткова угода так і не була укладена.
Тож платник цікавиться: чи зобов’язаний він сплачувати податкові зобов’язання з плати за землю у період, коли договір оренди фактично є недіючим?
У листі, що коментується, контролери зауважили, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ПКУ). Договірні відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України від 25.10.01 р. № 2768-III, ЦКУ, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-XIV та договором оренди землі.
А за загальними правилами, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ч. 1 ст. 764 ЦКУ).
З огляду на викладене та враховуючи те, що підприємство не повідомило про факт підписання акта про повернення земельної ділянки орендодавцю, фіскали вважають, що підприємство повинно виконувати податкові зобов’язання за договором оренди, як таким, що поновлений за відсутності заперечень орендодавця та продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.
