— Питома вага моєї будки
у цій шефенебель... фенешебель...
...ній будівлі становить...
Співвласники будівель, споруд сплачують земельний податок
пропорційно тій частині площі будівлі, що перебуває у їхньому користуванні
Лист Державної податкової служби України
від 13.03.2012 р. № 7188/7/17-3217
Про плату за землю з фізичних осіб
Державним податковим службам в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі
Державна податкова служба України розглянула звернення ДПС у м. Севастополі від 19.01.2012 р. за № 450/8/17-021 щодо плати за землю фізичними особами і повідомляє таке.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-III (далі — Земельний кодекс), а справляння плати за землю — Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — Податковий кодекс).
Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — Цивільний кодекс) визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно із статтею 357 Цивільного кодексу частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення , спорудження ) майна.
Відповідно до статті 358 Цивільного кодексу право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до статті 358 Цивільного кодексу співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно із статтею 357 Цивільного кодексу співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління , утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків , зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.
Згідно із статтею 368 Цивільного кодексу спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до статті 369 Цивільного кодексу співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно із статтею 368 Цивільного кодексу співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Відповідно до статті 369 Цивільного кодексу майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно із статтею 377 Цивільного кодексу до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності , право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об’єкти (крім багатоквартирних будинків).
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.
Відповідно до статті 120 Земельного кодексу у разі набуття права власності на жилий будинок , будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
У разі набуття права власності на жилий будинок , будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
У статті 270 Податкового кодексу зазначено, що об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно із пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287 Податкового кодексу).
Враховуючи вищезазначене, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний сплачувати земельний податок пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Заступник Голови А. Ігнатов
Від редакції
Про сплату земельного податку фізособами, у власності яких перебуває частина будівлі, споруди,— див. також лист ДПСУ від 14.03.2012 р. № 7267/7/17 -3217.
Згідно з п. 286.5 ПКУ нарахування фізособам податку проводиться органами ДПС, які повинні видати до 1 липня податкове повідомлення-рішення про внесення податку.
Звертаємо увагу також на те, що фізособи — власники житлових квартир у багатоквартирному будинку не є платниками земельного податку: ПКУ прямо передбачає у п. 287.8 необхідність сплати земельного податку тільки власниками не жилого (!) приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку.
