У Стародавній Греції було простіше...
і Стародавньому Римі
Послуги з надання персоналу: чи можливі сьогодні
Лист Міністерства
соціальної політики України
від 24.01.2012 р. № 9/06/186-12*
Ваше звернення <...> розглянуто Департаментом правового забезпечення Міністерства і в межах своєї компетенції повідомляємо наступне.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Мінсоцполітики діє у межах повноважень та у спосіб, передбачені Положенням про Міністерство соціальної політики України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 389,** відповідно до якого Міністерство надає роз’яснення щодо здійснення державної політики, зокрема, у сфері зайнятості населення, трудових відносин.
З огляду на зазначене, повідомляємо наступне.
Діючим трудовим законодавством не врегульовано механізм застосування найманої праці (послуг з надання персоналу).
Одночасно повідомляємо, [що] пунктом 1.53 Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010–2012 роки, підписаної 9 листопада 2010 року, передбачено необхідність під час розроблення проекту Закону України «Про внесення змін до Закон України ‘‘Про зайнятість населення’’» (нова редакція) з метою нормативно-правового врегулювання механізму застосування найманої праці та здійснення координації діяльності приватних агентств зайнятості врахувати вимоги Конвенції МОП № 181 «Про приватні агентства зайнятості».
Міністерством розроблено відповідний законопроект.
Ряд положень проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України ‘‘ Про зайнятість населення’’» (нова редакція) пов’язані із виконанням Україною зобов’язань, взятих у зв’язку із ратифікацією таких Конвенцій Міжнародної організації праці, як № 122 про політику в галузі зайнятості, № 138 про мінімальний вік для прийняття на роботу, № 142 про розвиток людських ресурсів, № 159 про професійну реабілітацію інвалідів, № 182 про найгірші форми дитячої праці.
Крім того, законопроектом передбачені положення про визначення статусу державної служби зайнятості та її працівників, що в свою чергу пов’язано зі змістом Конвенції № 88 про організацію служби зайнятості, доцільність ратифікації якої на даний час вивчається.
Також законопроектом передбачено положення щодо врегулювання питання діяльності агентств зайнятості, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу громадян, що потребує узгодження із вимогами змісту Конвенції № 181 про приватні агентства зайнятості.
Враховуючи зазначене, з метою приведення норм національного законодавства до міжнародних стандартів Міністерство звернулося до Міжнародного бюро праці з проханням провести експертизу зазначеного проекту акта.
За інформацією Міжнародного бюро праці буде зроблено правову експертизу законопроекту з проведенням консультацій з відповідними підрозділами Бюро та надіслано свої коментарі.
Директор Департаменту
правового забезпечення
В. Шило
Від редакції
Міністерство делікатно уникло відповіді. Ну а ми, відверто кажучи, не бачимо якихось серйозних причин вважати послуги із надання персоналу такими, що не відповідають законодавству.
По-перше, такі послуги можуть надаватися в межах цивільно-правового договору між двома юрособами. ЦК дозволяє договори, прямо в ньому не згадані, якщо вони відповідають загальним засадам цивільного законодавства (див. ст. 6 ЦК).
По-друге, зазначена послуга не зобов’язує укладати трудовий договір із особою, у розпорядження якої направлено персонал. Тож трудові відносини з персоналом цілком можуть існувати лише в особи, яка надає персонал.
По-третє, і КЗпП загалом теж не порушується, якщо всі три сторони згодні.
* Наводимо запит, відповіддю на який є цей лист:
«Відомо, що у Податковому кодексі використовується поняття «послуга з надання персоналу», а також урегульовано окремі питання укладення договору про надання персоналу. Підпункт 14.1.183 ст. 14 Податкового кодексу зазначає таке:
«послуга з надання персоналу — господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту з особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін».
Слід зазначити, що ця норма, яка впливає на трудові відносини, з Податкового кодексу до КЗпП не перекочувала. Тобто відповідно до КЗпП (до речі, основного документа, який регулює трудові відносини) послуг з надання персоналу в Україні немає, а відповідно до Податкового кодексу є.
Також 1997 року Міжнародною організацією праці було прийнято Конвенцію № 181, яка передбачила найм працівників із метою надання їх у користування третій стороні (фізичній або юридичній особі). Але Україна не ратифікувала зазначену Конвенцію. Крім того, законодавство України не включає персонал до предмета оренди. Таким чином, тільки Податковий кодекс прямо дозволяє використовувати послуги з надання персоналу.
1. Чи можуть зараз у сфері капітального будівництва існувати послуги з надання персоналу?
Тобто чи може залучатися до роботи у сфері капітального будівництва персонал шляхом застосування вищевказаних послуг із надання персоналу?».— Ред.
** У попередньому абзаці написали, що зобов’язані діяти у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами; а тепер незворушно керуються Указом Президента.— Ред.
